Студопедия
Случайная страница | ТОМ-1 | ТОМ-2 | ТОМ-3
АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

Система муніципального права України

Читайте также:
  1. CALS-система - Интегрированная электронная информационная система управления реализующая технологию CALS.
  2. CSRP-система - Интегрированная электронная информационная система управления, реализующая концепцию CSRP.
  3. I. Кто есть кто, или система ценностей
  4. II. Левая и правая стороны
  5. III. Обязанности и права сторон
  6. IV. УМСТВЕННЫЙ ТРУД КАК СИСТЕМА
  7. K1/М1] Введение. Система и задачи.

 

Систему муніципального права складають інститути та норми муніципального права.

Основними складовими системи муніципального права є його інститути. Вони являють собою групи правових норм, що регулюють найбільш споріднені муніципальні відносини, тобто системи відносин у сфері місцевого самоврядування.

Наявність інститутів муніципального права об'єктивно зумовлюється насамперед наявністю відносно самостійних, внутрішньо споріднених за змістом і формою груп муніципальних відносин, наприклад місцеві вибори, референдуми та інші форми безпосереднього

 


волевиявлення територіальних громад, організація і діяльність представницьких органів місцевого самоврядування, організація і діяльність виконавчих органів місцевого самоврядування, статус сільських, селищних, міських голів тощо.

Іншим, не менш важливим фактором, що зумовлює становлення і функціонування інститутів муніципального права, як і інших галузей права, є наявність певних систем чи сукупностей нідповідних правових норм, котрі мають, як правило, єдине джерело у вигляді закону чи ряду тісно пов'язаних між собою законів або розділів чи розділу комплексного закону.

Вирішальне значення для становлення системи муніципального права України мало прийняття чинної Конституції України і на її основі Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Відповідно до чинної Конституції України, цього Закону та інших законодавчих актів, прийнятих на їх основі і згідно з ними, основними інститутами муніципального права України визнані:

– інститут загальних засад місцевого самоврядування;

– інститут територіальних громад;

– інститут форм безпосереднього волевиявлення територіальних громад: місцевих виборів, місцевих референдумів та інших форм безпосередньої демократії;

– інститут представницьких органів місцевого самоврядування (рад);

– інститут виконавчих органів місцевого самоврядування;

– інститут сільських, селищних, міських голів;

– інститут органів самоорганізації населення;

– інститут територіальних основ місцевого самоврядування;

– інститут комунальної власності;

– інститут фінансових основ місцевого самоврядування;

– інститут об'єднань органів місцевого самоврядування;

– інститут гарантій місцевого самоврядування;

– інститут юридичної відповідальності органів і посадових осіб системи місцевого самоврядування.

Інститут загальних засад місцевого самоврядування являє собою групу (систему) конституційно–правових норм, які визначають ставлення держави до місцевого самоврядування (визнання і гарантування), його місце в системі безпосередньої і представницької демократії, можливості участі громадян України у здійсненні місцевого самоврядування, його поняття, принципи, систему, правові, організаційні, матеріальні, фінансові та інші

 


основи, відносини органів місцевого самоврядування з органами державної влади, з підприємствами і організаціями та можливості об'єднання з іншими органами місцевого самоврядування.

Інститут територіальних громад являє собою групу конституційно–правових норм, які містять визначення поняття територіальної громади, її місце в системі місцевого самоврядування, основних функцій і повноважень.

Інститут форм безпосереднього волевиявлення територіальних громад являє собою систему норм, які регулюють організацію і проведення місцевих виборів, місцевих референдумів та інших форм безпосереднього волевиявлення територіальних громад і участі громадян у вирішенні або обговоренні чи ініціюванні питань місцевого значення.

Інститут представницьких органів місцевого самоврядування є одним з найвагоміших інститутів муніципального права. Він являє собою систему конституційно–правових норм, які визначають систему, структуру і склад представницьких органів місцевого самоврядування всіх рівнів – сільських, селищних, міських, районних і обласних рад, їх функції і повноваження, порядок діяльності, статус депутатів місцевих рад і депутатських об'єднань.

Нерідко виділяють в окремі інститути систему, структуру і склад різних рівнів рад, їх функції і повноваження, статус депутатів місцевих рад та інші групи норм щодо представницьких органів місцевого самоврядування в силу відносно самостійного характеру правових норм, які регулюють відповідні відносини. Ці інститути в багатьох відношеннях є об'єктивною реальністю, але іншого рівня, не з числа основних.

Інститут виконавчих органів місцевого самоврядування являє собою групу (систему) правових норм, які регулюють організацію і діяльність органів виконавчої влади, муніципальну службу і визначають статус муніципальних службовців.

Інститут сільських, селищних, міських голів є порівняно новим інститутом муніципального права. Він являє собою групу норм, які визначають статус цих посадових осіб.

Інститут органів самоорганізації населення являє собою групу норм, які регулюють організацію і діяльність будинкових, вуличних, квартальних та інших органів самоорганізації населення.

Інші інститути муніципального права – це групи правових норм, які визначають статус територіальних, матеріальних чи фінансових основ місцевого самоврядування, його гарантії та відповідальність органів і посадових осіб місцевого самоврядування.

 


Первинним елементом системи муніципального права є муніципальні норми. Вони являють собою загальнообов'язкові правила поведінки, які встановлюються народом, державою, органами державної влади, територіальними громадами, органами або посадовими особами системи місцевого самоврядування та іншими суб'єктами місцевого самоврядування.

Муніципально–правові норми, як і норми інших галузей права, поділяються на кілька видів, зокрема, за їх суттю, змістом, формами, джерелами, місцем і часом дії, об'єктами і суб'єктами муніципальних правовідносин тощо.

За юридичною силою розрізняють такі муніципально–правові норми: 1) конституційні, що мають найвищу юридичну силу; 2) законодавчі, що мають вищу юридичну силу; 3) норми підзаконних актів та 4) норми суб'єктів місцевого самоврядування.

За змістом волі, що виражається в муніципально–правових нормах, останні бувають: 1) уповноважуючі (норми, що надають або визнають права суб'єктів правовідносин); 2) зобов'язуючі (норми, що передбачають обов'язки); 3) забороняючі (норми, що передбачають заборони щодо певних напрямів, способів або засобів діяльності, поведінки) та 4) дозвільні (норми, що передбачають дозволи щодо певної поведінки або діяльності).

Так, відповідно до ч. 6 ст. 140 Конституції України, сільські, селищні, міські ради можуть дозволити за ініціативою жителів створювати будинкові, вуличні, квартальні та інші органи самоорганізації населення і наділяти їх частиною власної компетенції, що є дозвільною нормою в регулюванні відносин самоорганізації населення.

За способом вираження волі муніципально–правові норми поділяють на: а) імперативні (норми, що передбачають, як правило, однозначність їх розуміння, тлумачення і дії, поведінки відповідно до них); б) диспозитивні (норми, що передбачають багатоманітність у їх розумінні, тлумаченні та поведінці згідно з ними); в) рекомендаційні (норми, що пропонують певні види чи напрями діяльності, які обираються на розсуд, з волі суб'єкта відповідних правовідносин); г) декларативні (норми, що проголошують як об'єктивно найбільш прийнятні правила поведінки суб'єктів муніципальних правовідносин).

За характером здійснюваних функцій муніципально–правові норми класифікують на правотворчі, установчі, регулятивні, охоронні та інформаційні (норми–дефініції та ін.)


Залежно від характеру відносин, що регулюють муніципально–правові норми, розрізняють матеріальні та процесуальні (процедурно–процесуальні) норми.

Залежності від меж дії муніципально–правові норми бувають загальні (норми–принципи, норми–дефініції) та інституційні (підгалузеві).

За простором і територією дії муніципально–правові норми поділяють на 1) ті, що діють на всій території України, і 2) ті, що діють в межах відповідних адміністративно–територіальних одиниць (норми актів, що приймаються територіальними громадами й органами місцевого самоврядування).

За часом дії муніципально–правові норми бувають постійні, що становлять більшість норм, і тимчасові, зокрема норми, передбачені перехідними положеннями Конституції України, Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та іншими законами.

 


Дата добавления: 2015-10-13; просмотров: 129 | Нарушение авторских прав


Читайте в этой же книге: Передмова | Поняття муніципального права України | Історія муніципального права України | Муніципальне право як наука | Місцевого самоврядування | Як навчальна дисципліна | Поняття місцевого самоврядування | Місцевого самоврядування | САМОВРЯДУВАННЯ В УКРАЇНІ | Місцеве самоврядування і місцеві органи виконавчої влади |
<== предыдущая страница | следующая страница ==>
Джерела муніципального права України| Муніципально–правові відносини

mybiblioteka.su - 2015-2024 год. (0.009 сек.)