Студопедия
Случайная страница | ТОМ-1 | ТОМ-2 | ТОМ-3
АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

Економічний протекціонізм і вільна торгівля. Причини «вибіркової» протекціоністської політики і загальні тенденції до лібералізації міжнародної торгівлі

Читайте также:
  1. Антропологічна філософія Л. Фейєрбаха. Причини виникнення релігії
  2. Взаємодія у сфері протидії торгівлі людьми
  3. Взаємозв’язок зовнішньої торгівлі, валютних курсів і платіжного балансу
  4. Вибір асортиментної політики корпорації
  5. Види, форми та етапи торгівлі людьми
  6. Визвольна війна: причини, основні етапи, наслідки
  7. Визнання для цілей торгівлі стану здоров’я тварин та статусу шкідників і регіональних умов

Зовнішньоекономічна політика, що проводиться урядом країни, – це державна політика в галузі експорту та імпорту, мита, тарифів, обмежень, залучення іноземного капіталу і вивозу капіталу, здійснення спільних економічних проектів.

До основних елементів зовнішньоекономічної політики належать:

- торговельна політика;

- валютна політика;

- політика іноземного інвестування.

Зовнішньоторговельна політика – це система економічних, організаційних, політичних заходів щодо розвитку зовнішньоторговельних відносин даної країни або групи країн; включає визначення обсягів географічної і товарної структури експорту та імпорту.

Розрізняють дві базові моделі зовнішньоторговельної політики: протекціонізм і фритредерство, або модель вільної торгівлі.

Протекціонізм – це державна політика захисту внутрішнього ринку від іноземних конкурентів шляхом використання спеціальних заходів (різних видів мит або адміністративного регулювання) щодо зниження конкурентоспроможності іноземних товарів.

Протекціонізм має бути тимчасовим, оскільки, захищаючи національну економіку, він сприяє виникненню в ній „застійних” явищ, зниженню конкурентоспроможності національних товарів, посиленню корупції і монополістичних тенденцій на внутрішньому ринку, позбавляє переваг міжнародного поділу праці та вигод від передових науково-технічних досягнень інших країн.

Вільна торгівля (торговий лібералізм) – це політика без обмежень, без державного втручання. Регулювання експорту та імпорту товарів і послуг здійснює не держава, а ринок.

Вільна торгівля сприяє подоланню корупції і розвитку конкуренції на внутрішніх ринках, змушує підприємців вводити інновації, збільшувати кількість випуску продукції, підвищувати якість товарів і зменшувати середні витрати, що сприяє економічному зростанню. Отже, вільна торгівля підвищує життєвий рівень населення країни.

Протекціонізм і вільна торгівля в чистому вигляді не існують. Як правило, в зовнішньоторговельній політиці будь-якої країни тенденції лібералізації та протекціонізму виявляються одночасно. Але на кожному конкретно-історичному етапі розвитку одна з них переважає. Співвідношення між протекціонізмом і вільною торгівлею залежить від економічного розвитку країни.

Регулювання зовнішньоторговельних відносин здійснюється за допомогою різних засобів (інструментів). Загалом інструменти державної політики ділять на тарифні та нетарифні. Тарифні заходи безпосередньо пов’язані з митними зборами.

Мито – це збір коштів, що виконує функцію податку, який стягується при пересіченні товаром митниці і при цьому підвищує ціну імпортованих (чи експортованих) товарів, впливаючи цим на обсяг і структуру зовнішньоторговельного обороту.

Розрізняють імпортне і експортне мито. Ними обкладаються окремі товари за їх перевезення через кордон країни. Залежно від цільової спрямованості застосовується фіскальне і протекціоністське імпортне мито.

Фіскальне мито застосовується стосовно товарів, які не виробляються в країні (банани, цитрусові тощо). Ставки фіскального мита невисокі й застосовуються з метою надходжень до державного бюджету.

Протекціоністське мито застосовується з метою захисту вітчизняних товаровиробників від іноземної конкуренції.

Немитні засоби (інструменти) – це адміністративні та економічні методи прямого і непрямого впливу на зовнішню торгівлю.

До них відносяться адміністративні та економічні методи прямого і непрямого впливу на зовнішню торгівлю. Це, зокрема:

- квотування. Квоти – це кількісні обмеження у вартісному або фізичному виразі, які вводяться на імпорт і експорт окремих товарів на визначений термін. Кількісне регулювання здійснюється через індивідуальні ліцензії.

- введення державної монополії на торгівлю певними видами товарів;


Дата добавления: 2015-09-02; просмотров: 130 | Нарушение авторских прав


Читайте в этой же книге: Фіскальна (бюджетно-податкова) і монетарна (грошово-кредитна) політика у класичній та кейнсіанських моделях | Існують певні обмеження впливу грошової про­позиції на відсоткову ставку, а відсоткова ставка — на рівень інвестицій. | Головним засобом пожвавлення економіки має бути не стимулювання зростаючою грошовою пропо­зицією, а структурні зміни економіки, розширення ви­робничих можливостей. | Щодо економічної політики, то економісти її розділяють на активну і пасивну. | А) Рівноважний обмінний курс б) Рівноважний обмінний курс | Суперечливість цілей макроекономічного регулювання і проблема координації бюджетно-податкової і грошово кредитної політики держави | Соціальні ґарантії та система соціального захисту | Міжнародний поділ праці, його суть та чинники. Зовнішня торгівля, її фактори та показники | Теорію конкурентних переваг країни Майкла Портера | І розподіл доходів |
<== предыдущая страница | следующая страница ==>
За світової ціни у $1750 за 1 т російські споживачі купили б 130 тис. т олії, а внутрішнє виробництво склало б лише 30 тис. т, тобто Росія імпортуватиме 1000 тис. т. олії.| Більшість країн світу мають відкриту економіку.

mybiblioteka.su - 2015-2024 год. (0.007 сек.)