Студопедия
Случайная страница | ТОМ-1 | ТОМ-2 | ТОМ-3
АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

Термінологічний словник. Усезагальні інтереси — це ті вимоги суспільного єства

Читайте также:
  1. Економічний словник
  2. КОРОТКИЙ ТЕРМІНОЛОГІЧНИЙ СЛОВНИК
  3. Основні типи словників
  4. Словник 2014
  5. Словник основних гімнастичних термінів. Навести приклади.
  6. Термінологічний словник

Усезагальні інтереси це ті вимоги суспільного єства, які визначають і підпорядковують собі дії окремих людей, їхніх угруповань, вони постають як зовнішня необхідність, імператив (веління, нагальна вимога), що є більш обов’язковими, ніж суб’єктивні індивідуальні (або вузькогрупові) бажання й устремління; найпершим вираженням усезагальних інтересів постає збереження цілісності суспільства, дотримання певного, відповідного рівневі його розвитку, порядку взаємодії людей і спільнот між собою, саме існування вирізнених угруповань та зрештою й самого суспільства як взаємна залежність індивідів, між якими розподілена праця; крім того, саме усезагальні інтереси виступають єдиною підставою, необхідною і достатньою засадою обґрунтування застосування сили, обмеження нею свободи людей, оскільки влада — це можливість виконання функцій заради й від імені суспільства, посилаючись на усезагальні інтереси, на вищу необхідність.

Політика це мистецтво управляти державою, мистецтво можливого, вона пов’язана з формуванням влади та її інститутів;це така царина людського життя, в якій виявляються відмінності інтересів різних соціальних груп, де ці інтереси стикаються, протиставляються, змагаються між собою, але водночас відбувається й їх взаємоузгодження, пев­на субординація як підпорядкування вищому началу, більш соціально значимому; політика в житті людства є способом організації та здійснення влади, разом із тим вона постає цариною, де відбувається бороть­ба, змагання за владу; засіб, знаряддя збереження цілісності й єдності розшарованого суспільства; альтернатива неправовому примушуванню, силовому протистоянню, збройному конфлікту, війні; здійснення, реалізація усезагального інтересу через змагання між собою інтересів част­кових та їх носіїв становить головний, сутнісний зміст політики як суспільного явища, а механізм, сукупність чинників такого здійснення називають політичною системою суспільства; головним призначенням політичної системи є забезпечення взаємобалансу та гармонійного узгодження інтересів різних суб’єктів політичних відносин у процесі реалізації ними своїх функцій щодо управління справами суспільства і держави; категорію «політична система» запроваджено відносно нещодавно; її використовують не лише на рівні політичної організації відповідного суспільства в межах певної держави, а й на міжнародному рівні, маючи на увазі, зокрема, глобальну або регіональні (наприклад, загальноєвропейську) політичні системи; в умовах розвинутого, струк­турованого громадянського суспільства надзвичайно важливу роль у політичній системі відіграють політичні партії, громадські організації та рухи; в умовах тоталітарного або авторитарного суспільства функції цих інститутів деформовані.

Легітимація (від лат. legitimus — законний) визнання або підтвердження відповідності праву чи законності якогось органу влади, державно-політичного рішення, повноважень громадських представників, прийняття учасниками політичної взаємодії умов і правил гри тощо; легітимація влади — це визнання або підтвердження законності чиїхось прав, повноважень; це згода громадян з правом певних осіб справляти визначальний вплив на інших; тобто це виправданість, правомірність застосування сили та обмеження нею свободи людей.

Легальність (від лат. Lex — закон) дозволеність, відповідність чинним законам, прийнятність якогось політичного явища чи події, попри те, що вони можуть комусь не подобатись; настає внаслідок здійснення встановлених процедур легітимації.

Народовладдя — влада, що здійснюється народом як прояв загальної волі всіх вільних членів суспільства задля реалізації усезагальних інтересів у формах безпосередньої та представницької демократії; демократія як «влада народу» — це перетворення хаотичної кількості осіб у самодисципліновану якість, тобто натовп, юрба — не є проявами демократії; принцип народного суверенітету (народ є джерелом влади і основою для державного суверенітету).

Система (у філософському розумінні) — упорядкована певним чином сукупність взаємопов’язаних елементів, що, з одного боку, створюють деяку цілісну єдність, а з іншого, — мають (у філософському розумінні) відносну самостійність, стабільність, автономність функціонування. Структура (у філософському розумінні) — це спосіб упорядкування елементів, які характеризуються певною стійкістю.

Безпосередні суб’єкти політичної влади — народ,органи державної влади, місцевого самоврядування (ст. 5 Конституції України — «Носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ; народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування»), а також політичні партії.

Політична партія — це зареєстроване згідно з законом добровільне об’єднання громадян — прихильників певної загальнонаціональної програми суспільного розвитку, що має на меті сприяти формуванню і вираженню політичної волі громадян, бере участь у виборах та інших політичних заходах; політична партія виступає головною ланкою, що пов’язує державу з суспільством, змагається за владу з іншими партіями; державний контроль за діяльністю політичних партій здійснюють Міністерство юстиції України (за дотриманням політичною партією вимог Конституції та законів України, а також статуту партії) та Центральна виборча комісія і окружні виборчі комісії (за дотриманням політичною партією порядку участі у виборчому процесі); наявність ве­ликої кількості політичних партій свідчить про те, що вони, по-перше, виражають вузькогрупові потреби та інтереси, а по-друге, нечисленні, що, своєю чергою, є критерієм неструктурованості суспільства, вказує на відсутність ознак розвинутого громадянського суспільства.

Опосередковані суб’єкти політичних відносин профспілки, кооперативні та інші громадські організації; громадська організація — це об’єднання громадян для задоволення та захисту своїх законних соціаль­них, економічних, творчих, вікових, національно-культурних, спортивних та інших спільних інтересів.

Політична влада — це здатність одного суб’єкта нав’язувати свою волю іншим суб’єктам у сфері управління справами держави і суспільства; поняття «політична влада» є ширшим поняттям, аніж поняття «державна влада».


Дата добавления: 2015-08-21; просмотров: 83 | Нарушение авторских прав


Читайте в этой же книге: Структура програми навчальної дисципліни | Тема 1.3. Походження та історична еволюція держави. | Тема 3.2 Джерела права | РОБОЧА ПРОГРАМА | Методичні вказівки до вивчення теми | ОСНОВНІ ТЕОРІЇ ПОХОДЖЕННЯ ДЕРЖАВИ | ОЗНАКИ, ЩО ВІДРІЗНЯЮТЬ ДЕРЖАВУ ВІД СУСПІЛЬНОЇ ВЛАДИ В ПЕРВІСНОМУ СУСПІЛЬСТВІ | Література | ДВІ ЕПОХИ ЕВОЛЮЦІЇ ДЕРЖАВНО-ОРГАНІЗОВАНОГО СУСПІЛЬСТВА | Методичні вказівки до вивчення теми |
<== предыдущая страница | следующая страница ==>
ПРАВОВИЙ СТАТУС ОСОБИ| Навчальні завдання

mybiblioteka.su - 2015-2024 год. (0.006 сек.)