Студопедия
Случайная страница | ТОМ-1 | ТОМ-2 | ТОМ-3
АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

Лабораторна робота №1.

Читайте также:
  1. IV. Лабораторная диагностика ВИЧ-инфекции
  2. А). Робота щодо організації бою
  3. Восьмой робот включился в работу. Теперь уже две группы по четыре робота вытаскивали контейнеры и собирали новые механизмы. Скоро их стало двенадцать — три рабочие группы.
  4. Деккер поднялся и увидел, что Джексон все еще стоит около неподвижного робота.
  5. ІІ. Робота із зверненнями громадян
  6. Індивідуальна робота 4 (2 год.).
  7. Індивідуальна робота 8 (2 год.).

Вступ.

Озн. Біофізика – це предмет, який вивчає:

1) фізичні закономірності процесів в організмі;

2) фізичну суть методів діагностики і роботи лікувальних апаратів;

3) вплив різних фізичних факторів на людину.

Зв’язана: з фізіологією, біохімією, фізикою, хімією, математикою,

застосовує математичне моделювання і комп’ютер.

Розділи: біомеханіка, молекулярна біофізика, біофізика клітин, органів відчуття, дія факторів, медична електроніка.

Озн. Біомеханіка – розділ біофізики, який розглядає механічні властивості живих тканин і органів, а також механічні явища, які відбуваються як з цілим організмом, так і з його частинами.

Опорно-руховий апарат людини складається із з’єднаних між собою кіток скелета і м’язів і є сукупністю важелів (важіль – тверде тіло, що має вісь або точку обертання – точку опори).

плече сили плече важеля (до точки прикладання сили)

М = F · l– момент сили.

Розрізнюють важелі:

1 рода: F – рухаюча сила (м’язи)

R – сила опору (вага)

 

F R

2 рода: F

 

R

3 рода: F

 

 


R

Важелі з’єднуються в кінематичні ланцюги, які мають певну кількість ступенів волі.

Робота м’язів поділяються на статичну і динамічну. При статичній – м’язи напружуються для збереження певного положення тіла. При динамічній - м’язи скорочуються.

Ергометрія – вимірювання роботи людського організму.

(На шлях по рівній дорозі – 10 км. – 430 к Дж енерг.) Під час повільного бігу людина витрачає менше енергії, ніж при швидкій ходьбі).

Середня потужність людини – 110 Вт

при фізичній роботі – 200 Вт, штангіст – 4900 Вт.

Механічні коливання і хвилі.

Озн. Механічні коливання – це рухи тіла навколо положення рівноваги, що повторюються (або періодичні зміни фізичних величин, що характеризують коливальний рух).

Озн. Гармонічні коливання – це коливання, при яких фізичні величини змінюються за законом sin або cos.

х = А · sin (ωt + φо )

Озн. Частота – число коливань за 1 с., [ Гц ]

Озн. Періо д – час одного коливання, Т, [ c ]

Озн. Циклічна частота – число коливань за 2 Пс ω, [рад. Гц ].

Озн. Амплітуда – величина найбільшого зміщення тіла від положення рівноваги, А, хо, (найбільше значення величини, що коливається).

Озн. Вільні коливання – це ті, що відбуваються під дією внутрішніх сил системи.

Озн. Вимушені – ті, що відбуваються при періодичній дії зовнішніх сил.

Озн. Незатухаючі – амплітуда залишається незмінною (тільки вимушені), затухаючі – амплітуда зменшується.

Озн. Автоколивання – незатухаючі вимушені коливання тіла з власною частотою, що здійснюються за допомогою механізма подання в систему порцій енергії.

Озн. Резонанс – різке зростання амплітуди вимушених коливань при спів паданні частоти дії зовнішньої сили з власною частотою коливань тіла.

Озн. Для затухаючих коливань вводиться декремент: відношення двух сусідніх амплітуд:

δ= .

логарифмічний декремент – це ℓn δ= λ.

Озн. Механічною хвилею називається розповсюдження механічних коливань у просторі.

Бувають поздовжні (коливання відбуваються вздовж напрямку розповсюдження) і поперечні (перпендикулярно).

Хвиля переносить енергію.

Озн. Інтенсивність хвилі – це енергія, яка переноситься хвилею через одиничну поверхню за одиницю часу, якщо поверхня перпендикулярна до напрямку розповсюдження: Ј; Вт/м2.

Вектор Умова – вектор, напрямок якого співпадає з напрямком розповсюдження хвилі, а модуль = Ј.

Звук.

Озн. Звук – це механічна поздовжня хвиля, що сприймається вухом людини: частота 16 – 20 000 Гц.

Хвиля з більшою частотою – ультразвук, з меншою – інфразвук.

Звуки діляться на:

1) тони або музичні звуки (частоти відрізняються в ціле число разів від основної) – акустичний спектр;

2) шуми (частоти не зв’язані);

3) звукові удари – стук, вибух.

Осн. Звуковий або акустичний резонанс – це збільшення гучності звуку при співпаданні частоти звука з власною частотою тіла.

Ефект Доплера – зростання частоти звукової хвилі при наближенні об’єкта- джерела звуку, і зменшення – при віддаленні.

Частота визначає висоту звука (↑↑), амплітуда – гучність.

Озн. Тембр – якісне забарвлення звука, що залежить від частот, що входять в звук, та амплітуд, які відповідають цим частотам.

Гучність. Шкала гучності.

Енергетична характеристика звука – інтенсивність. На частоті 1000 Гц людина здібна сприймати звуки в діапазоні від

Јо = 10 -12Вт/м2 - поріг чутності – це найменша інтенсивність, яку сприймає вухо;

до Јmax = 1 Вт/м2 – больовий поріг – найбільша інтенсивність, яка ще не викликає болі (Јо і Ј залежать від частоти, віку тощо).

Озн. Гучність – це інтенсивність звукової хвилі, яка оцінюється людським вухом – суб’єктивна характеристика.

Гучність і інтенсивність зв’язані законом Вебера – Фехнера:

Гучність прямопропорційна десятковому логарифму відношення Ј до Јо:

L = k · lg (k залежить від частоти і інтенсивності)

(за цим законом людина сприймає запахи, біль, температуру).

Для ν = 1000 Гц k = 1

L = lg

За одиницю гучності приймається Бел – гучність такого звуку, інтенсивність якого більше від порога чутності Јо в 10 разів.

Порогова крива – це залежність порогової інтенсивності від частоти (для ν більших і менших 1000 Гц поріг зростає).

Озн. Шкала гучності:

1) за 0 – поріг чутності;

2) одиниця – бел (дБ = 0,1Б).

При збільшенні J в 100 р. порівняно з Jо – гучність зростає до 2 Б.

Приклад розрахунків:

Інтенсивність зросла від J1 = 10-8 Вт/м2 до J2 = 10-4 Вт/м2. Як змінилась гучність?

Відповідь: інтенсивність зросла в 104, тобто гучність зросла на 4 Б або на 40 дБ.

Приклади гучностей:

тиха розмова – 30 дБ

нормальна розмова – 50 дБ

гучна розмова – 70 дБ

шум мотоцикла – 100 дБ

На ν= 1000 Гц людина розрізняє зміну гучності при Δ L = 0,59 дБ.

Аудіометрія

Озн. Аудіометрія – це метод дослідження гостроти слуху (аудіо – звук, метрія – вимірювати). Гострота слуху визначається мінімальною інтенсивністю (або порогом чутності), яка сприймається вухом людини.

Аудіометрія проводиться за допомогою спеціальних апаратів – аудіометрів.

Залежно від участі обстежуваного аудіометрію поділяють на суб’єктивну та об’єктивну.

Об’єктивна аудіометрія – дослідження, при яких результат не залежить від відповідей пацієнта (реєстрація акустичного опору середнього вуха, слухових викликаних потенціалів, потенціалів у завитку тощо).

Суб’єктивна – результат залежить від відповідей: мовна аудіометрія, тональна порогова і надпорогова аудіометрія, визначення слухової чутливості до ультразвуків.

Основним і найпоширенішим аудіометричним методом є тональна порогова аудіометрія. Звуки чистих тонів подаються до пацієнта через телефони повітряної та кісткової провідності, визначаються пороги чутності на стандартних частотах (125, 250, 500, 1000, 2000, 4000, 8000 Гц), будуються аудіограми для обох видів телефонів.

Осн. Аудіограма – сукупність порогових значень інтенсивності звуку на різних частотах.

Аналізуються взаємні положення аудіограм:

- при ураженні звукопровідної системи (сірчана пробка, гострий чи хронічний отит тощо) крива тканинної провідності залишається приблизно на рівні ОДб (норма), а крива повітряної провідності знижується. Різниця між кривими повітряної і тканинної провідності називається повітряно-тканинним інтервалом;

- при ураженні звукосприймальної системи (нейросенсорна приглухуватість) обидві криві знижуються приблизно на одну величину і ідуть поряд.

Ультразвук та інфразвук.

а) Інфразвук—поздовжня механічна хвиля частотою меншою за 16 Гц.

Людиною не сприймається. Джерелом його можуть бути вітер, грозові розряди, землетруси, обвали, вибухи, робота промислових установок, шторм тощо. Інтенсивність звука І пропорційна квадрату амплітуди А і частоті ω, тобто I~А·ω, а ω мала, то інфразвуки утворюються від коливань з великою амплітудою, тобто при коливаннях речовини великого об’єму і маси, наприклад, під час шторму. Інфразвук розповсюджується на великі відстані, слабо поглинаючись.

За великих інтенсивностей І>170 дБ відбувається розрив барабанної перетинки. Менш інтенсивні інфразвуки небезпечні тим, що можуть викликати резонансні коливання внутрішніх органів, тому що ті мають власні частоти коливання в діапазоні інфразвуку:

Тіло людини:

а) в лежачому положенні 3—4 Гц

б) стоячому 5—12 Гц

в) грудна клітина 5—8 Гц

г) черевна порожнина 3—4 Гц

При цьому виникає тертя внутрішніх органів одне об одне, що супроводжується неп приємним відчуттям, або може статися розрив органа.

У зв’язку з цим військові намагаються використати інфразвукові хвилі як зброю. В мирних цілях інфразвукові хвилі, які ідуть від центрів природних катаклізмів, уловлюють для завбачення цих катаклізмів.

Б) Ультразвук—поздовжня механічна хвиля з частотою більшою за 20000 Гц. Ультразвук людина не чує, але його чують багато тварин (кішки, собаки, дельфіни, кажани та ін.)

Для отримання ультразвуку використовують п’єзоелектричний ефект або магнітострикцію.

Озн. Зворотній п’єзоелектричний ефект—зміна форми і розміру п’єзокристала (наприклад, кварцу)при розміщенні його в змінному електричному полі.

Озн. Магнітострикція—зміна форми і розмірів феромагнітного стрижня в змінному магнітному полі.

Ультразвук широко використовують в медицині. Ультразвук добре відбивається на межі м’яз—надкісниця—кістка, на поверхні порожніх органів.

Тому можна визначити розташування і розміри внутрішніх органів, порожнин(УЗД)

Використавши ефект Допплера, можна виміряти швидкість крові в судинах. Для цього направляють жмуток ультразвуку на кров в судині і реєструють зміну частоти відбитого від еритроцитів сигналу (до 0,001% зміни швидкості). Аналогічно визначають характер руху серцевих клапанів.

В рідині ультразвук викликає кавітацію—утворення порожнин і миттєве їх зхлопування, що має великий дроблячий ефект(використовується у фармакології для виготовлення емульсій), а також приводить до нагріву речовини. Іонізації молекул. В біологічних тканинах ультразвук виявляє такі явища:

1. Мікровібрації на клітинному і субклітинному рівні.

2. Руйнацію біомакромолекул.

3. Перебудову і пошкодження біологічних мембран.

4. Теплову дію.

5. Руйнацію клітин і мікроорганізмів.

Для терапевтичних цілей використовують ультразвук з частотою 800 кГц і з інтенсивністю

1 Вт/см і менше. Первинним механізмом ультразвукової терапії є мікро масаж і теплова дія.

В хірургії ультразвук використовують як скальпель. За його допомогою розтинають м’які і кісткові тканини, руйнують злоякісні пухлини.

Бактерицидна дія ультразвуку використовується в стоматології.

Біологічні основи слухового відчуття.

Слуховий аналізатор людини складається з наружнього вуха, середнього вуха, внутрішнього вуха, звідки сигнал передається в мозок.

a) Зовнішнє вухо: вушна раковина, слуховий прохід (закінчується барабанною перетинкою, яка належить до середнього вуха).

Слуховий прохід – резонатор для хвиль

b) Середнє вухо: барабанна порожнина з 3 кістками (молоточок, коваделко, стремінце), слухова (Євстахієва) труба, яка здійснює зв'язок барабанної порожнини з атмосферою (довжина 4 см, ), барабанна перетинка, яка має нелінійну характеристику, її властивості не підлягають закону Гука.

Роль середнього вуха:

1) Підсилююча – від барабанної перетинки через 3 кістки коливання передаються овальному вікну, яке відділяє середнє вухо від внутрішнього, при цьому тиск на вікно в 26 разів більше тиску на барабанну перетинку;

2) Злагоджуюча – звукова хвиля не переходить у рідину внутрішнього вуха, а коливання передаються за рахунок ричага з кісток;

3) Захисна – за великих інтенсивностей м’язи між кісточками розслабляються (рефлекторно) і зменшується передача енергії хвилі у внутрішнє вухо;

в) Внутрішнє вухо: складається зі звукоприймальної частини, яка знаходиться всередині завитки, та вестибулярного апарату – три півколові канали.

Завитка – конусоподібна кістна спіраль приблизно з 2,5 витків, у якій знаходиться рецептор слухового аналізатора. Слуховий аналізатор дає можливість людині розрізняти звуки за висотою, силою (гучністю) і тембром. Будова слухового аналізатора така: внутрішня порожнина завитки розділена двома мембранами на 3 частини.

Більш товсту мембрану називають основною, поперек неї розташовано біля 24 000 еластичних волокон різної довжини. Коливання ендолімфи, що омиває мембрану, передаються волокнам і, завдяки резонансу, у тих волокон, чия власна частота коливань співпадає з частотою коливань ендолімфи, амплітуда буде найбільша. Механічна енергія звукової хвилі перетворюється при цьому в електричну, виникає нервовий імпульс, який передається у мозок. Чутливість слухового аналізатора (Кортієва органа) величезна: його волоскові клітинки реагують на зміщення мембрани , що менше діаметра атома.

 

Лабораторна робота №1.

Тема: „Дослідження та вимірювання гостроти слуху. Проведення аудіометрії за допомогою різних аудіометрів ”.

Мета роботи: вимірювання об’єктивних характеристик звуку та визначення одиниць їх вимірювання. Встановлення відповідності між об’єктивними та суб’єктивними характеристиками звуку. Визначення порога чутності та больового відчуття. Дослідження та вимірювання гостроти слуху. Проведення аудіометрії за допомогою різних аудіометрів. Побудова аудіограм та кривих гучності.

Розрізняти ультразвукові та інфразвукові коливання, їх джерела та уловлювачі. Визначення особливостей дії ультразвуку й інфразвуку на біологічні тканини. Встановлення причин виникнення вібрацій в тілі людини. Дотримання правил техніки безпеки, охорони праці в галузі, професійної безпеки.

Розв’язування задач.

Обладнання: іструкції, таблиці, відеофільми „Аудіометрія. УЗД ”, „ Людський

організм.”

Теоретичні відомості.

Озн. Звуком називається поздовжня механічна хвиля, яка сприймається людським вухом. Людина сприймає частоти 16 – 20000 Гц; якщо частота хвилі меньше 16 Гц, маємо ультразвук, а якщо більше 20000 Гц – ультразвук.

Як механічна хвиля, звук не переносить речовину, а переносить енергію.

Озн. Інтенсивність звуку – енергія, яка переноситься звуковою хвилею за одиницю часу через одиницю площі поверхні, розміщеної перпендикулярно до напрямку розповсюдження хвилі:

[Вт/м2]

Озн. Вектор Умова – вектор, напрямок якого співпадає з напрямком розповсюдження хвилі, а модуль дорівнює інтенсивності І.

Інтенсивність є об’єктивною характеристикою любої хвилі, зокрема звукової. Нормальне вухо сприймає достатньо широкий діапазон інтенсивності звуку: при частоті υ = 1000 Гц найменша інтенсивність Іn = 10-12 Вт/м2, а

найбільша Іmах =1Вт/м2

Озн. Поріг чутності – найменша інтенсивність звуку, яку сприймає людське вухо; Іn.

Больовий поріг – найбільша інтенсивність звуку, при якій ще не виникає больового відчуття, Іmах.

Поріг чутності на різних частотах різний. Найбільш чутливе вухо людини до частот від 1000 до 3000 Гц через явище резонансу (поясніть).

Озн. Гучністю звуку називається інтенсивність звукової хвилі, що оцінюється органами слуху людини, позначається L.

Гучність є суб’єктивною характеристикою. Наприклад, збільшення інтенсивності звуку в 1000 разів порівняно з пороговою

(від 10-12 до 10-9 ) сприймається людиною як зростання гучності в 3рази порівняно з пороговою.

Закон Вебера –Фехнера: рівень гучності звука L прямопропорційний

десятковому логарифму відношення інтенсивності даного звука І до інтенсивності цього звука на порозі чутності І0 : L = k · lg (за цим законом людина сприймає запахи, біль, холод, тепло та ін.)

Коефіцієнт k залежить від інтенсивності,частоти і його визначити неможливо, тому умовилися вважати, що на частоті 1000 Гц k = 1, тому закон буде мати вигляд:

L = lg

Озн. Шкалою гучності називається шкала, введена таким чином:

1) за нуль шкали прийнятий поріг чутності І0;

2) за одиницю рівня гучності звуку (називається „бел”, позначається Б)

беруть рівень гучності такого звуку, інтенсивність якого більша від порога чутності в 10 разів:

1Б = lg = lg10 = 1

Застосовують також децибел:

1дБ = 0,1Б

Приклади гучності.

Поріг чутності – ОдБ

Шепіт – 20дБ

Нормальна розмова – 50дБ

Больовий поріг 120дБ

Особливе значення для діагностики має крива залежності порога чутності від частоти.

Озн. Аудіограма - це крива залежності порога чутності від частоти.

Озн. Аудіометрія – це метод дослідження гостроти слуху. Гострота слуху визначається мінімальною інтенсивністю (або порогом чутності), яка сприймається вухом людини.

Аудіометрія проводиться за допомогою спеціальних апаратів – аудіометрів. Аудіометр створює чисті тони різної частоти і гучності (тональний аудіометр).. Застосовують стандартні частоти 125,250,500,1000,2000,4000,8000 Гц. До аудіометра підключаються телефони двух видів: повітряної і кісткової або тканинної провідності. Для кожного вуха визначають пороги чутності на всіх стандартних частотах спочатку за допомогою телефона повітряної, а потім телефона кісткової провідності і будують по дві аудіограми для кожного вуха.

У нормі криві як повітряної, так і тканинної провідності, повинні розміщуватись біля рівня ОдБ на всіх частотах. При порушеннях слухового сприйняття одна з кривих або обидві знижуються.

По характеру сигналу, за допомогою якого вимірюється гострота слуху, аудіометри поділяються на тональні та мовні. При мовній аудіометрії гострота

слуху визначається або порогом чутності мовного сигналу, або порогом розбірливості мовних звуків.

Сучасні аудіометри мають напівавтоматичний запис аудіограми, який ведеться на бланку. В процесі дослідження автоматично змінюється частота та інтенсивність сигналу, а пристрій позначає це на бланку аудіограми.

Практичні завдання.

Об’єктивні характеристики Одиниці Суб’єктивні характеристики Одиниці
1.Частота 2.Інтенсивність 3.Частотний спектр   ? ? - ? ? ? - ? -

1.Заповніть таблицю відповідностей об’єктивних і суб’єктивних характеристик звуку, вкажіть одиниці їх вимірів.

 

2.Перегляньте відео сюжет про проведення аудіометрії. Проведіть імітаційне зняття аудіограми або зняття аудіограми за допомогою аудіометра.

3. Розв’яжіть задачі:

1). Інтенсивність звука частотою 1000Гц становить 10-8Вт/м2 (порогова—10-12 Вт/м2). Визначіть гучність звуку.

2). Інтенсивність звуку зросла від 10-9 Вт/м2 до 10-5 Вт/м2. Як змінилась гучність?

 

Контрольні запитання.

1. Що таке інтенсивність звука, поріг чутності і больовий поріг?

2. В чому полягає суть психофізичного закону Вебера – Фехнера?

3. Що таке аудіометрія, аудіограма?

4. Два звуки частотою 1000 Гц відрізняють за гучністю на 2 бели.

У скільки разів відрізняються їх інтенсивності?

Бали до роботи №1.

На 3 бали:

Озн. Частоти, періода коливань, звука, інфразвука, ультразвука, порога чутності, больового порога, аудіометрії, аудіограми, як проводиться тональна аудіометрія.

Властивості ультразвука і інфразвука (по 2 властивості), три застосування ультразвука. Знати, від чого залежить висота і гучність звука.

На 4 бали:

Знати ще означення резонанса і акустичного резонанса, всі властивості ультразвука, застосування ультразвука- більш широко, чому інфразвук шкідливий для людини, знати механізми сприйняття звука людиною і роль резонанса в процесах сприйняття звуку; знати означення хвилі, поздовжньої і поперечної хвилі.

На 5 балів:

Добавити означення циклічної частоти, гармонічних коливань і їх рівняння, закон Вебера – Фехнера і означення інтенсивності хвилі, означення гучності і означення шкали гучності.

 

 

Самостійна робота №1.

Тема: «Антропометричні та мас – інерційні характеристики людини».

Питання.

1. Означення антропометрії, її різновиди.

2. Приклади антропометричних характеристик та досліджень.

3. Методи антропометричних досліджень.

4. Сфери застосування антропометричних досліджень.

5. Розрахунок індекса маси тіла і його інтерпретація.

6. Що таке мас – інерційні характеристики тіла?

Антропометричні дослідження.

Антропоме́трія (від грец. ανθρωπος — людина, μετρεω — міряти) — один з основних методів антропологічного дослідження, який полягає у вимірюванні тіла людини та його частин з метою встановлення вікових, статевих, расових та ін. особливостей фізичної будови. Антропометрія-розділ науки на стику:антропологія, прикладна математика, геометрія, медицина.

В залежності від об'єкта дослідження розрізняють соматометрію (власне антропометрія), тобто вимірювання живої людини, краніометрію — вимірювання черепа, остеометрію — вимірювання кісток скелета. До антропометрії відносять також антропоскопію — якісну (описову) характеристику форм частин тіла, форми голови, рис обличчя, пігментації шкіри, волосся, райдужної оболонки очей і т. ін.

Антропометричні характеристики поділяють на динамічні і статичні.

Динамічні характеристики використовують для визначення об’єма робочих рухів людини. Зон досяжності і видимості, за ними розраховують просторову організацію робочого місця.

Статичні характеристики – це лінійні і дугові виміри тіла: зріст стоячи і сидячи, вага, об’єм бедер, талії, грудної клітини, шиї, ікр, відсотковий вміст жиру та ін.

Антропометричні дослідження вміщують також описання форм тіла, кольору очей, волосся, шкіри, особливостей скелетної структури, визначення об’єму легень, м’язової сили кисті, вимірювання тазу.

При антропометричних дослідженнях визначають різні індекси, наприклад, індекс маси тіла, індекс талія / зріст та ін.

В процесі антропометричного описання тіла застосовують такі методи:

-вимірювання (зріст, вага);

-описання (колір очей);

-порівняння з еталоном;

-розрахунок (визначення коефіцієнтів та співвідношень).

Найчастіше антропометричні дані використовуються в слідуючих випадках:

-педіатрія:зріст, вага, пропорційність тіла, достатній вміст жиру і м’язової маси дуже важливі для моніторингу розвитку дитини з перших днів її життя;

-спортивний контроль: антропометричні характеристики є показниками ефективності спортивних навантажень;

-стандартизація: розробка будь – яких правил, шаблонів і норм для людей неможлива без врахування антропометричних показників;

-клінічна практика: зміна антропометричних показників (Збільшення чи зменшення ваги, деформація хребта, зменшення м’язової маси та ін. є симптомами багатьох захворювань.

Антропометричні характеристики застосовуються також в акушерстві, гінекології, пластичній хірургії, судмедекспертизі, як фактори ризику при різних захворюваннях, що дає змогу їх використання для профілактики і контролю захворювань.

Розрахунок індекса маси тіла (І М Т).

І М Т = вага (в кг) / зріст у квадраті (в м2).

 

Приклад:

Вага – 80 кг; зріст – 175 см = 1,75 м.

І М Т = 80: 1,752 = 26 кг/м2.

Інтерпретація І М Т:

Норма – 18, 5 – 24, 9.

Менше 16 – виражений дефіцит ваги;

16 – 18,4 – дефіцит ваги;

18,5 – 24, 9 – нормальна вага;

25, 0 – 29,9 – надлишкова вага;

30,0 – 34, 9 – ожиріння 1 степеня;

35,0 – 39,9 – ожиріння 2 степеня;

Більше за 40 – ожиріння 3 степеня.

Мас – інерційні характеристики тіла людини.

В анатомії і фізіології при побудові розрахункових схем тіла людини актуальним є визначення мас – інерційних характеристик сегментів, тобто частин тіла (сегменти: стопа, гомілка, бедро, кисть, передпліччя, плече, голова, верхній, середній і нижній відділи тулуба).

Це такі характеристики: маса, момент інерції сегмента, координати центра мас сегмента.

 

Самостійна робота №2.

Тема: «М’язи. Робота м’язів».

Питання.

1.Роль м'язів в роботі опорно – рухової системи.

2.Будова скелетного м'яза.

3.Нервова регуляція, рефлекторна дуга.

4.Як вимірюється робота м'яза?

5.Дві причини стомлення м'яза.

 

Теоретичні відомості.


Дата добавления: 2015-09-03; просмотров: 1919 | Нарушение авторских прав


Читайте в этой же книге: Лабораторна робота №2. | Лабораторна робота №3. | Лабораторна робота №4. | Практична робота № 1. | Пульсова хвиля. | Передача збудження по нервовому волокну. | Електричне поле | Практична робота №2. | Практична робота №3. | Будова мембрани. |
<== предыдущая страница | следующая страница ==>
Примечания| ОПОРНО-РУХОВИЙ АПАРАТ

mybiblioteka.su - 2015-2024 год. (0.041 сек.)