Студопедия
Случайная страница | ТОМ-1 | ТОМ-2 | ТОМ-3
АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

Ознаки продуктивної педагогічної діяльності вчителя та навчальної діяльності учнів

Читайте также:
  1. II. ВЕДЕННЯ ДОКУМЕНТАЦІЇ ВЧИТЕЛЯМИ ІНДИВІДУАЛЬНОГО НАВЧАННЯ
  2. III. Визнання та оцінка припиненої діяльності
  3. III. Поняття, ознаки та функції правових пільг
  4. IV. Поняття, ознаки та функції правових заохочень
  5. IV. ПОНЯТТЯ, ОЗНАКИ ТА ФУНКЦІЇ ПРАВОПОРЯДКУ
  6. Аналіз основних показників фінансово-господарської діяльності підприємства
  7. Аудит доходів і результатів діяльності

 

 

Основні позиції вчителів в системі продуктивного навчання:
-наставник;
-співробітник;
-компетентний консультант;
-тренер;
-особистий радник, вчитель життя;
-науковий керівник індивідуального проекту;
-менеджер;
-партнер у плануванні, аналізі й оцінці навчання;
-співрозмовник;
-організатор навчання (через зміст передає соціокультурні зразки пізнання);
-організатор учіння (індивідуальної пізнавальної діяльності школяра через колективні форми роботи);
-посередник між дитиною, учнівським колективом, загалом та засобами
інформації;

Основні позиції учня в системі продуктивного навчання:
-суб'єкт діяльності;
-дослідник проблеми;
-учень-творець;співрозмовник;
-учень-споживач;
-самостійне отриманнязнань;
-створення умов саморозвитку у взаємодії з педагогом;
-рецензент;
-проектувальник свого життя.
Основні продукти учнів:
- навчання;
- гіпотези, дослідження, твори, правила, живописні картини, комп'ютерні
програми, вироби з різних матеріалів, рекомендації щодо виготовлення
будь яких речей тощо;
- установки учнів, рекомендації як поліпшити, досягти, зберегти, взаємодіяти, вдосконалювати;
- праця: результативна, плідна, обміркована;

-відкриття (суб'єктивно нове знання);
- знання, навички, досвід, ідеї, практичний результат;
- науково-дослідницькі роботи;експериментальні вправи тощо.

Перед вчителем-практиком сьогодні стоять проблеми і питання:

• Як задовольнити вимоги замовника в споживача «продукту», який випускає система освіти, конкретний навчальний заклад?

• Скільки й яких знань та вмінь здатна кожна з педагогічних технологій вкласти в голову й руки учня за одиницю часу

(урок)?

• Яка продуктивність різних педагогічних технологій?

• Що треба зробити, щоб система осві­ти забезпечувала якість випущеного «продукту», який необхідний сучасній конкурентоздатній економіці?

• Навіщо вчити? Чого навчати? Як? Кого?

Сьогодні учень (вихованець) повинен по­вернутися зі школи (освітнього середовища, освітнього простору) з певним результа­том. Щоб дійсно був результат і був він ефективним, необхідна більша інтеграція теоретичного навчання в продуктивну ді­яльність. Щоб привернути увагу молодих людей, дати їм досвід, який відповідав би потребам нинішнього суспільства, школа має постійно адаптуватися до цих потреб. Школа має максимально реалізовувати го­ловні принципи продуктивної освіти. [10]

Замість учителя як носія інформації, що транслює культуру, продуктивне навчання: здійснює консультант, який використовує свої здібності для того, щоб ініціювати, розвивати, супроводжувати й оцінювати індивідуальні навчальні процеси та допома­гати кожному учневі самостійно формувати особисті способи навчання. Замість вчителя, який контролює уніфікований навчальний процес у приміщенні класу, має бути ве­дучий (керівник групи), який забезпечує об'єднання теми, учня і групи.

Вчитель має керуватись такими правилами:

§ не предмет формує особистість, а вчитель своєю діяльністю, пов'язаною з вивченням предмета;

§ сьогоднішній активний учень -завтрашній активний член суспільства;

§ навчайте учнів вчитися найбільш продуктивними методами;

§ через запитання вчіть мислити;

§ насправді знає той, хто застосовує знання на практиці;

§ привчайте учнів думати та діяти самостійно;

§ творче мислення розвивайте всебічним аналізом проблем, пізнавальні задачі розв'язуйте кількома способами;

Структура продуктивного уроку

1. Мотивація

Мета цього етапу — сфокусувати увагу учнів на проблемі й викликати інтерес до обгово­рюваної теми, мотивувати їхню пізнавальну діяльність. Прийомами навчання можуть бути обговорення малюнка і читання діалогу на початку параграфа, виконання відповід­ного завдання за підручником або постановка цікавого питання за темою уроку, цитата, коротка жвава історія, розминка тощо. За­ймає не більш як 5 % часу уроку.

2. Оголошення, представлення теми та очікуваних навчальних результатів

Мета—забезпечити розуміння учнями їхньої діяльності, тобто того, що вони повинні до­сягти в результаті уроку і що від них очікує вчитель. Часом буває доцільно залучити до визначення очікуваних результатів усіх учнів (приблизно 5 % часу).

Для того, щоб почати з учнями спільний процес руху до результатів навчання, в по­чатковій частині уроку потрібно:

• назвати тему уроку або запропонувати комусь з учнів прочитати її;

• якщо назва теми містить нові слова або проблемні питання, звернути на це увагу учнів;

• запропонувати комусь з учнів оголосити очікувані результати за вашим записом надошці, зробленим заздалегідь. Пояс­нити необхідне, якщо мова йде про нові поняття, способи діяльності тощо;

• нагадати учням, що наприкінці уроку ви перевірятимете їх відповідно до того, яких вони досягли результатів, треба ще пояснити учням, в який спосіб ви оцінюватимете їхні досягнення в балах.

3. Надання необхідної інформації

Мета — дати учням достатньо інформа­ції для того, щоб на її основі виконувати практичні завдання. Це може бути стисле пояснення (3—5 хвилин), читання тексту параграфа, перевірка домашнього завдання. Нагадаємо, що в 5-му класі обов'язковим для учнів є читання тексту вголос, засто­сування прийому коментованого читання, читання ланцюжком або по ролях тощо. Ознайомлення з інформацією не є само­ціллю. Будувати навчальний матеріал треба, таким чином, щоб основні поняття учні опрацьовували неодноразово, поступово поглиблюючись і ускладнюючись за змі­стом. На цей елемент під час опрацювання окремого питання параграфа витрачаєть­ся не більш ніж 5—10 хвилин. Загалом на опанування новою для учнів інформацією відведено близько 20 % часу.

4. Інтерактивні та інші вправи — цен­тральна частина заняття

Мета—засвоєння й застосування навчальних досягнень учнів відповідно до очікуваних результатів уроку. Послідовність проведення цього елемента:

• інструктування — вчитель розповідає учасникам про мету вправи або поря­док виконання завдання, про правила, про послідовність дій і кількість часу на виконання; чи все зрозуміло учням;

• якщо це передбачено підручником, від­бувається об'єднання в пари чи групи і розподіл ролей;

• виконання завдання, в якому вчитель виступає як організатор, помічник, ве­дучий дискусії, намагаючись дати учням максимум можливостей для самостійної роботи і навчання в співробітництві одне з одним;

• презентація виконання вправи або за­вдання.

Ця частина уроку займає, як правило, близь­ко 50 % його часу.

5. Підбиття підсумків, оцінювання ре­зультатів уроку

Мета — рефлексія, усвідомлення того, що було зроблено на уроці, чи досягнуто постав­леної мети, як можна застосувати отримане на уроці в майбутньому. Підбиття підсум­ків бажано проводити у формі запитань. Крім передбачених підручником, учням можна запропонувати запитання: що ново­го дізналися, яких навичок навчилися, де це можна застосувати в житті. Крім того, можна поставити запитання й щодо про­ведення самого уроку: шо було найбільш вдалим, що ще сподобалося, що потрібно змінити в майбутньому. Важливо, щоб самі учні (учасники) самі змогли сформулювати відповіді на всі ці запитання. Для підбиття результатів бажано лишити до 10—20 % часу, відведеного на урок. [9]

Основні засади створення та підтримки продуктивної атмосфери на уроці:

Створення загальних умов ефективного на­вчання:

• ефективність роботи класу вчитель сти­мулює передачею учням своєї функції (оцінювання, контроль, корекція, пла­нування тощо);

• надання можливості засвоєння навчаль­ного матеріалу різних рівнів складності (для учнів різних рівнів успішності).

Предметна і навчальна компетентність вчителя:

• без складнощів використовувати не менш якдві форми або методи навчання на уроці;

• крім поширених застосовувати також оригінальні методи та засоби навчан­ня;

• урок починати зі стимулюючого вступу (привернення уваги учнів та забезпе­чення необхідної мотивації);

• урок закінчувати підбиттям підсум­ків (співвідношення результатів з тим, що вивчалося, з іншими предметами, з життям).

Стимулювання інтересу учнів:

• формувати важливість теми уроку в кон­тексті навчального курсу та майбутнього життя;

• використовувати цікаві та незвичайні аспекти теми;

• ідеї учнів опрацьовувати та використо­вувати на уроці.

Допомога учням у виробленні позитивної са­мооцінки:

• мова вчителя вільна від глузування та сарказму;

• імена учнів використовувати у теплій, дружній манері;

• конкретних учнів заохочувати за кон­кретну роботу;

Ознаки продуктивності педагогічної діяльності вчителя і навчальної діяльності учня зображені в таблиці 1.1.

Учитель Учень
Виокремлює в предметному матеріалі основні ідеї та прин­ципи Аналізує і активізує власні інтелектуальні ресурси, які можуть бути використані, введені у сферу організації особистісного зростання, збагачення, ускладнення, гармонізації, динамізації. Ініціює залучення зовнішніх ресурсів. Розуміє особисті потре­би. Розмірковує, перелічує, порівнює, виділяє головне
Проектує пізнавальні методи та узагальнювальні засоби дій Позитивно ставиться до самостійності як якості особистості. Проектує самостійну діяльність з опанування новими знання­ми, формулює очікувані результати. Позитивна установка на роботу. Комбінує, поєднує, складає, творить
Конструює предметний зміст навколо цих методологічних орієнтирів, аби кожне предметне знання «працювало» на здатність особистості до самозміни Знає і цінує свої результати і досягнення, поширює і розвиває свій інтерес до навчання, визначає ступінь впливу певних знань на особистісні самозміни. Реагує, сприймає, згадує, упізнає
Добирає дидактичний матеріал, який дозволяє учневі ви­бирати найбільш значущі для нього вид та форму роботи (діяльності) Сам вирішує, діє, замислюється над своїми справами та вчин­ками, відповідає за них. Самостійність — основна його цін­ність. Пояснює, перекладає, показує, інтерпретує
Забезпечує постановку навчального завдання, особистісно значущого для учнів, яке викликає в них потребу нового (важкого, але посильного) Бере участь у постановці нового навчального завдання, у ви­явлені проблеми. Планує власну навчальну діяльність, вибирає спосіб фіксації нового матеріалу (конспект, схема, опора, та­блиця, тези, план, висновки тощо)
Організовує пошук рішення навчального завдання шляхом розкриття суб'єктивного досвіду учнів через діалог, рольо­ву гру, рефлексію тощо: • пошук ідеї, гіпотези вирішення; • складання орієнтовної програми дій для виконання за­вдання; • максимальну самостійність учнів (дружня підказка — тільки після спроби самостійного вирішення проблеми); • залучення учнів до аналізу етапів вирішення проблеми, особистих ускладнень; • стимулювання висловлювань без остраху помилитися; • орієнтація на використання різних дієвих засобів, за­охочення до нетипових навчальних дій; • навчання прийомів розвитку уваги, сприймання, пам'яті, мислення, уяви, творчого пошуку, роботи з на­вчальним текстом Намагається разом з учителем та іншими учнями через обмін репліками, діалог: • критично осмислити слова вчителя, виявити ідею, гіпотезу її вирішення; • пропонує свої варіанти рішення, особисте бачення про­блеми; • вчиться виявляти методи вирішення проблеми; • самостійно проектує процес отримання знань; • вчиться відокремлювати спосіб вирішення від результату; • намагається визначати узагальнені способи дій; • виконує завдання диференційованого типу; • охоче аналізує свою навчальну роботу; •_ аналізує свій психологічний стан; • -відверто демонструє власні «плюси» та «мінуси»
Під час повторення та закріплення матеріалу навчає спо­собів суттєвої обробки вивченого, не зловживає оцінками, частіше використовує методи «цінування», оцінюючи не лише результат, а й процес його досягнення Самостійно визначає продуктивність власної діяльності: прак­тичність отриманих знань, доступність нової інформації для сприйняття, науковість, насиченість та глибину навчального матеріалу, його актуальність; якість і результативність власного просування до успіху; аналіз очікуваних результатів та реалізації себе в пізнанні. Самостійно або спільно з іншими учнями оці­нює результати своєї діяльності, порівнюючи її з освітнім стан­дартом (критеріями досягнення мети). Представлення, обгрун­тування та захист отриманих результатів
Домашні завдання різнорівневі (з можливістю вибору рів­ня, методів та засобів вирішення), що вміщують узагальне­ні способи дій Може обирати рівень, методи і засоби виконання завдань

 

 

До технології продуктивного навчання відносять технологій зображені в схемі:

 


Далі детальніше розглянемо використання на уроках математики таких технологій продуктивного навчання: проблемне та проектне навчання.


Дата добавления: 2015-08-18; просмотров: 261 | Нарушение авторских прав


Читайте в этой же книге: Зразок оголошення про педраду | РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА АДМІНІСТРАТИВНОЇ ЮСТИЦІЇ | Поняття адміністративної юстиції | Ознаки та завдання адміністративної юстиції | Завдання адміністративного судочинства | Принципи адміністративного судочинства | Система адміністративних судів в Україні | Розгляд адміністративної справи у судовому засіданні та право на апеляційне і касаційне оскарження | ВИСНОВКИ | Розділ І |
<== предыдущая страница | следующая страница ==>
Сутність технологій продуктивного навчання| Можливості та шляхи використання проектної технології при вивченні математики

mybiblioteka.su - 2015-2024 год. (0.009 сек.)