Студопедия
Случайная страница | ТОМ-1 | ТОМ-2 | ТОМ-3
АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

Ознаки суб’єктивної сторони злочинів проти життя

Читайте также:
  1. BG: Ясно. А ожидал ли Арктур Менгск, что его сын в открытую выступит против него?
  2. E5xx Эмульгаторы, регуляторы рН и вещества против слёживания
  3. I. Основы сопротивления материалов.
  4. V 1 Тема 3 Налоговые правонарушения, связанные с противодействием налоговому контролю, совершаемые налогоплательщиками
  5. V 1 Тема 4 Налоговые правонарушения, связанные с противодействием налоговому контролю, совершаемые субъектами, не являющимися налогоплательщиками
  6. VII. Преступления против государственной власти, интересов государственной службы и службы в органах местного самоуправления
  7. А КАРПИН ПРОТИВ ОСТОРОЖНОГО ФУТБОЛА

 

Суб’єктивна сторона злочину завжди знаходить свій вияв у певному зовнішньому протиправному діянні. Схематично цей процес виглядає так: залежно від тієї чи іншої потреби людини в неї виникає і фактор поведінки – мотив; характер і зміст мотиву породжують мету; мета веде до формування волі людини; воля виявляється у конкретному діянні.

Для кваліфікації того чи іншого злочину виняткове значення має встановлення зовнішнього вияву поведінки людини з її психічним станом. Почуття, наміри, мислення, мета та воля – внутрішній духовний світ людини, її сутність. Усі вони в своїй єдності створюються психіку людини, її інтелект, пізнання. Це дає людині змогу сприймати і розуміти зовнішній світ, особисті блага та поведінку інших людей, діяльність колективу, суспільства, держави, ставити мету, формувати свою волю і діяти відповідним чином.

У кримінальному праві враховуються не всі ознаки психіки людини, а в основному дві з них – інтелектуальна та вольова, які використовуються при визначенні форм вини – умислу і необережності. Водночас кримінальний закон вказує у деяких випадках на особливий емоційний стан людини як ознаку суб’єктивної сторони складу злочину. Наприклад, умисне вбивство, вчинене у стані сильного душевного хвилювання (ст.116 КК України).

Умисел є найбільш розповсюдженою та особливо небезпечною формою вини. Найбільша суспільна небезпека його полягає у тому, що умисне діяння, свідомо спрямоване на спричинення шкоди суспільству, складає більшу вірогідність фактичного спричинення такої шкоди, ніж неумисне діяння.

Залежно від поєднання у свідомості злочинця інтелектуальної і вольової ознак умисел у теорії кримінального права поділяється на два види: прямий і непрямий.

Прямий умисел – це таке психічне ставлення до діяння і його наслідків, при якому особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачала його суспільно небезпечні наслідки і бажала їх настання

Непрямий умисел характеризується тим, що особа, яка скоїла злочин, усвідомлювала суспільно-небезпечний характер свого діяння або бездіяльності, передбачала його суспільно-небезпечні наслідки та свідомо допускала можливість їх настання та байдуже ставиться до них [20].

На відміну від умисних злочинів, при скоєнні яких злочинний наслідок свідомо завдається суб’єктом і, отже, спостерігається певна пропорційність між “злою волею” (тобто ступенем моральної зіпсованості) злочинця та тяжкістю нанесеної ним шкоди, при необережності такої пропорційності немає. При злочинній необережності характер нанесеної шкоди визначається не стільки ступенем моральної зіпсованості особи, скільки сферою діяльності суб’єкта, характером знарядь, що він використовує, ситуацією, в якій здійснюється діяння, а також багатьма іншими обставинами, що можуть бути випадковими для суб’єкта. Тому в необережних злочинах може спостерігатись певне протиріччя між особою злочинця та тяжкістю наслідків [33].

Вбивства, вчинені через необережність, передбачені ст. 119 КК України, від усіх інших видів вбивства відрізняються лише ознаками суб’єктивної сторони. Суспільна небезпека необережного вбивства не настільки висока, як вбивства умисного, оскільки суб’єкт, що його здійснює, не тільки не бажає смерті потерпілого, але навіть не допускає можливості її настання в даній ситуації.

При цьому, можливі дві форми необережності - злочинна самовпевненість і злочинна недбалість.

Вбивство через злочинну самовпевненість характеризується тим, що особа, яка чинить злочин, передбачає можливість настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння (дії чи бездіяльності), але легковажно розраховує на їх відвернення.

Можна стверджувати, що при вчиненні злочину, вина в яких визначається злочинною самовпевненістю, особа, усвідомлює суспільно небезпечний характер власної поведінки як такої, що несе потенційну можливість спричинення шкоди. Вольова ознака самовпевненості – легковажний необґрунтований розрахунок на недопущення настання шкідливих наслідків.

При цьому особа розраховує на реальні сили (наприклад, знання, досвід, вміння, фізичні сили, сили природи) або конкретні обставини (надійність технічних засобів, дія інших сил тощо), які дозволяють уникнути настання суспільно небезпечних наслідків і її розрахунки були легковажними (невиправданими) і такі наслідки настали. У цьому випадку винний з одного боку, недостатньо оцінив значення обставин, які могли викликати шкідливі наслідки, а з другого переоцінив свої можливості або інші обставини, які могли б відвернути такі наслідки.

Злочинна недбалість – психічне ставлення особи до вчиненого нею злочинного діяння, при якому вона не передбачала можливості настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння (дії чи бездіяльності), хоча повинна була і могла передбачити [16].

При злочинній недбалості суб’єкт не усвідомлює суспільної небезпечності своєї поведінки і не передбачає її наслідків, тобто інтелектуальний елемент вини відсутній, або, точніше, полягає в тому, що особа не передбачає навіть можливості настання злочинних наслідків свого діяння.

Психічне ставлення особи до своєї поведінки характеризується зневагою до своїх громадських обов’язків, нехтуванням загальними правилами передбачливості, обережності, безпеки.


Дата добавления: 2015-07-18; просмотров: 100 | Нарушение авторских прав


Читайте в этой же книге: Реферативний опис атмосферного явища | Побудова рози вітрів | Визначення характеристик вологості повітря | Сонячна радіація. Випромінення землі та атмосфери | Визначення характеристик зміни тиску по висоті | Адіабатичні процеси в атмосфері | Б.П. Алісовим | РОЗДІЛ 1 | ЗЛОЧИНИ ПРОТИ ЖИТТЯ ЛЮДИНИ: ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ТА ВИДИ | Життя як об’єкт злочину,передбаченого розділом ІІ Особливої частини Кримінального кодексу України |
<== предыдущая страница | следующая страница ==>
Об’єктивні ознаки злочинів проти життя| Суб’єкт злочинів проти життя

mybiblioteka.su - 2015-2024 год. (0.007 сек.)