Студопедия
Случайная страница | ТОМ-1 | ТОМ-2 | ТОМ-3
АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

Причини і умови вчинення злочинів жінками

Читайте также:
  1. Безробіття його причини та види. Природна норма безробіття.
  2. БИТВИ ПІД БІЛОЮ ЦЕРКВОЮ 23-25 ВЕРЕСНЯ, ВІДНОВЛЕННЄ ПЕРЕГОВОРІВ, ПОРОЗУМІННЄ ОСЯГНЕНО, ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ У ПОТОЦКОГО, СВАРКА З РАДИВИЛОМ, ТЕКСТ БІЛОЦЕРКІВСЬКОЇ УМОВИ.
  3. БІОГЕННІ СТИМУЛЯТОРИ, ЇХНІ ВЛАСТИВОСТІ ТА УМОВИ ПРОДУКУВАННЯ
  4. Види складів злочинів
  5. Внутрішні причини мовних змін
  6. Вплив державних структур на умови діяльності банку
  7. Вплив інфраструктури на умови діяльності банку

В історичному плані розрізняють такі теорії жіночої зло­чинності: моралістичні, антропологічні (біологічні) і соціоло-


гічні. Дві перші були поширені в минулі століття, нині домі­нує третя.

Моралістична теорія виходила з того, що жінка здатна на злочинні вчинки з часів Єви. Німецькі інквізитори Шпренгер і Інститоріс писали у "Молоті відьом" (XV ст.): "як через брак розуму жінки скоріше за чоловіків відступають од віри, так і через свої незвичайні афекти і пристрасті вони більш активно шукають, вигадують і здійснюють свою помсту за допомогою чар або іншими способами. Тому немає нічого дивного в тому, що серед жінок так багато відьом".

Антропологічна (біологічна) теорія причини неповноціннос­ті жінки вбачала в її біологічних особливостях. Ч. Ломброзо утворі "Жінка злодійка й повія" (кінець XIX ст.) писав, що "у жінки порівняно з чоловіком визначається відповідний ди­тині розвиток". Звідси він дійшов висновку, що жінка більшою мірою схильна до злочинів, ніж чоловік (до жіночих злочинів він зарахував і проституцію).

До речі зауважимо, що проведеними у США і Канаді дослі­дженнями доведено, що ділянки мозку, які "керують" вищою інтелектуальною активністю, у жінок приблизно на 11 % мають більше клітин (нейронів), ніж у чоловіків.

Цим пояснюється, наприклад, такий відомий факт, що шко­лярки і студентки краще і швидше засвоюють навчальний ма­теріал, ніж хлопчаки того самого віку.

Загальне визнання у XX ст. примату соціальних чинників у детермінантах злочинності повною мірою відобразилось і на жіночій злочинності, хоча притаманні жінкам особливі біоло­гічні чинники відкидати не можна. Саме соціальні чинники насамперед визначають зазначені відмінності у жіночій і чоло­вічій злочинності. І річ тут не у переважаючій буцімто духов­ності жінок. Повинно йтися про відмінність, яка історично склалася в житті й соціальних ролях жінок і чоловіків, що ціл­ком послідовно відбивається і на формуванні відмінностей в їх поведінці, у тому числі у сфері протиправних чинників.

Розглянемо особливості чинників, що впливають на злочин­ність жінок сьогодні [2]. Характерний для XX ст. і дотепер про­цес емансипації жінок поруч з позитивними має й негативні ас­пекти. Жінки втрачають властивий їм раніше соціальний статус, дедалі частіше опановують чоловічі професії (армія, по-


лідія, політика, спорт тощо), у зв'язку з чим багато з них не можуть (або не хочуть) вести сімейне господарство і виховува­ти дітей. Чоловіки ж традиційно не воліють братися за госпо­дарські справи в родині. Маскулінізація жінок призводить до появи у них чоловічої психології, що штовхає певну їх частину до "чоловічих" злочинів (вбивства, нанесення тілесних ушкод­жень, шахрайство, грабежі, розбої). Розширення кола активно­го втручання жінок у соціальне життя підвищує їх частку в та­ких злочинах, як службові, господарські, майнові.

Збільшення чоловічих рис у характері жінок дедалі ширше втягує їх неодружену частину у статеве життя, часто безладне, зловживання алкоголем (кожна десята жінка), тютюном (кож­на п'ята), наркотиками, які значно швидше, ніж у чоловіків, призводять до залежності від них при гірших показниках до виліковування. Ці чинники сприяють становленню частини жінок на шлях злочинності і проституції. Так, ЗО % злочинів жінки вчиняють у нетверезому стані. Часто жінка стає "пов­ноправним" учасником протиправних дій чоловіків, а подеку­ди навіть організовує й очолює такі дії. (Наприклад, Любов С. у Києві створила організовану групу вбивць. Особисто брала участь у вбивстві чотирьох чоловіків. Підручні боялися її біль­ше, ніж суду. Мала прізвисько "Леді смерть").

До речі, цікаві процеси спостерігаються в італійській ма­фії. За останні роки сотні її босів заарештовані й засуджені. І тепер кланами керують переважно їх жінки — "хрещені ма­тері". Головне полягає в тому, що ці "босині" діють не гірше від своїх чоловіків, і тому мафіозні "маси" визнають їх і не ма­ють заперечень проти їх керівництва.

Водночас вольові якості пересічної жінки м'якші, вона шви­дше піддається навіюванню, що часто дає змогу чоловікам-зло-чинцям з її оточення втягувати жінку у кримінальну діяль­ність, особливо коли це стосується інтересів чоловіка, батька, сина, коханця. При вчиненні посягань на власність жінка зде­більшого виправдовується тим, що "всі так роблять" і "жити хочеться не гірше від інших". Для жінок, які вчиняють кра­діжки, шахрайство, характерними є небажання чесно працюва­ти, неорганізований побут, безладне статеве життя. До речі, останнє, як і проституція, міцно пов'язане з жіночою злочин­ністю взагалі.


Негативні явища спостерігаються і в сім'ї. її послабленню сприяють потяг жінки до суспільного виробництва, з одного боку, як прояв емансипаційної хвилі, з іншого — як сувора по­треба підтримати життєздатність родини, яку не може мате­ріально забезпечити чоловік, не кажучи вже про родини без чо­ловіка (майже 15 %). Це відбувається у частині сімей на тлі саморуйнівної поведінки (алкоголь, наркотики тощо) одного, а то й обох членів подружжя.

Усе перелічене призводить до поширення конфліктів у сім'ях, збільшення їх тривалості й агресивності. У сімейних конфліктах підвищується активність саме жінок, їх поведінка часто набирає провокуючого характеру або вони стають "рівно­правними" учасниками конфлікту з непередбачуваними наслід­ками щодо того, хто буде в ньому зрештою злочинцем, а хто жертвою. Кожне сьоме вбивство на сімейно-побутовому ґрунті вчиняють жінки безпосередньо або хтось на їхнє замовлення. Спостерігається також збільшення конфліктів між матір'ю й дітьми, коли вона на них зганяє злобу за "життя, яке не вда­лося". Часто відбувається не просто лайка, а побої й мордуван­ня, відмова у годуванні, вигнання з дому. На ґрунті розпачу від самотності, вагітності без чоловіка, через небажання виховува­ти дитину у складних матеріальних умовах або щоб утримати коханця спостерігаються факти вбивства матерями своїх дітей і не лише новонароджених.

Зазначені негативні явища відбуваються на тлі подальшого зростання конфліктності й агресивності в суспільстві загалом, зниження моралі, посилення напруження і побоювання за май­бутнє, подальшого матеріального розшарування суспільства. Це призводить до збільшення кількості жінок так званого пси­хологічного типу "контініо", коли особа постійно заряджена на конфлікт, негативно ставиться до переважної більшості людей, не має до них ані жалю, ані поваги.

Отже, до основних специфічних причин жіночої злочиннос­ті належать такі:

• значно більша і дедалі зростаюча активність жінок у сус­
пільному виробництві й соціальному житті як наслідок
емансипації;

• набуття жінками чоловічих рис, "захоплення" керівних
позицій (окремі дослідники передрікають настання в не­
далекому майбутньому ери матріархату);


• значне послаблення основних соціальних інститутів і на­
самперед сім'ї;

• поширення серед жінок наркоманії, алкоголізму, прости­
туції, бродяжництва;

• вплив на лабільну жіночу психіку зростаючого в суспіль­
стві напруження і конфліктності.

Інші причини жіночої злочинності збігаються з причинами чоловічої злочинності.

Тепер розглянемо біологічні чинники, які можуть негатив­но впливати на психіку жінки і призвести до протиправної її поведінки. Вони можуть бути умовами певних злочинів, які скоюють жінки, але не мають домінуючого значення. Насам­перед це фази менструального циклу, вагітність і післяполого­вий період, а також період клімаксу.

Жодні соціальні умови не усувають явищ передменструаль-ного синдрому (напруження), коли загострюється емоційний стан жінки; хворобливого стану психіки під час вагітності й після пологів (п. 4 ч. 1 ст. 66 КК України розглядає вчинення злочину жінкою у стані вагітності як обставину, що пом'якшує покарання). До неї не може бути застосовано покарання у ви­гляді довічного позбавлення волі (ч. 2 ст. 64 КК України) або через клімактеричні зміни у психіці (скажімо, маячіння, рев­нощі). Усе це треба враховувати, оцінюючи злочинну поведін­ку жінки.

У світовій художній, психологічній і кримінологічній літе­ратурі дістали, як нам здається, зайвого поширення тверджен­ня про особливу мстивість жінок, які кохали чоловіка й були ним зраджені. Такі історичні й літературні приклади відомі, проте не можна вважати, що такі факти мають поширений ха­рактер. Так, іноді жінки з істеричними реакціями вважають своїх чоловіків (або коханців) особистою власністю. їхня зрада тягне жінок до помсти, проте абсолютну більшість останніх циві­лізація і страх перед відповідальністю відвертають від злочину. Що ж до випадків помсти покинутих жінок, то їх називають "синдромом Медеї". За першоджерелом^зміст п'єси "Медея" (431р. до Р. X.) великого стародавнього грецького драматурга Еврипіда полягає в тому, що дочка колхідського царя Медея закохалася у ватажка грецького загону Ясона, який прибув до Колхіди за золотим руном. Вона зрадила батькові, через смерть


свого брата допомогла Ясону заволодіти золотим руном і втек­ла разом з ним. Через деякий час Ясон кинув Медею, щоб одру­житися з дочкою царя Коринфу. Медея жорстоко помстилася за зраду: вона вбила царя Коринфу і його доньку, а згодом і своїх двох синів від Ясона.

Здійснюючи індивідуальну профілактичну роботу, слід ураховувати що психіка чоловіка раціональніша і він здатен швидше переключатися з однієї особи й події на інші. Жінка ж частіше "зациклюється" на хворобливих ситуаціях, пов'яза­них з особистими стосунками. Серед інших синдромів, які мо­жуть "мати вихід" у злочин, можна назвати синдрохм "Леді Мак-бет" (героїня однойменної трагедії Шекспіра). Це так звана фатальна жінка, яка вміє підкоряти чоловіків і для досягнення своєї мети підбурює їх на злочини.

Щодо синдрому "Мюнхаузена", який зустрічається і серед чо­ловіків, то йдеться про випадки, коли людина здатна на все зара­ди того, щоб на неї звернули увагу, щоб опинитися в епіцентрі подій, які вона може спровокувати, перейшовши межу закону.

Специфічний для жінки злочин, коли вона робить завідомо неправдиву заяву про її зґвалтування. Причинами цього най­частіше бувають звинувачення колишнього чоловіка (або ко­ханця) з метою його засудження як акт помсти, ревнощів; отримання грошей за рахунок шантажу ("заплатиш — заберу заяву"); примушування взяти шлюб; виправдання своєї вагіт­ності чи аборту ("приховування гріху"); присилування роди­чів.


Дата добавления: 2015-07-18; просмотров: 157 | Нарушение авторских прав


Читайте в этой же книге: Заходи попередження злочинності та їх класифікація | Суб'єкти попереджувальної діяльності та їх класифікація | Правоохоронні органи | Кримінологічна характеристика наркоманії: медичні й соціальні аспекти | Причини наркоманії в сучасних умовах | Шляхи попередження наркоманії | І заходи його запобігання | Кримінологічна характеристика злочинності неповнолітніх | Причини й умови скоєння злочинів неповнолітніми | Попередження злочинності неповнолітніх |
<== предыдущая страница | следующая страница ==>
Кримінологічна характеристика злочинів, які скоюють жінки| Кримінологічні проблеми проституції

mybiblioteka.su - 2015-2024 год. (0.007 сек.)