Студопедия
Случайная страница | ТОМ-1 | ТОМ-2 | ТОМ-3
АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

Неокантіанська концепція аксіології. Ріккерт, Вебер.

Читайте также:
  1. II. КОНЦЕПЦІЯ «НАРОДНОЇ ВОЛІ» ЯК СПАДЩИНА ШЛЯХЕТСЬКОЇ ДЕМОКРАТІЇ
  2. Адміністративний менеджмент та концепція „бережливого виробництва”.
  3. Гормональна концепція квітування рослин.
  4. Ідея,концепція,пафос літературного твору
  5. Концепція допустимого ризику та безпека особи
  6. КОНЦЕПЦІЯ НЕНАСИЛЬНИЦЬКОГО СПРОТИВУ ТА РЕВОЛЮЦІЯ М.ГАНДІ
  7. Концепція прийнятного ризику

Аксіологія як теорія цінностей починається лише з поч. ХХ ст.. Першу теорію цінностей запропонували послідовники філ Канта, представники Баденської школи В.Віндельбанд і Г. Ріккерт. Вони відштовхувалися від таких висновків Канта – 1) загальне і необхідне не міститься в речах дійсності, а надається їм людським розсудком. 2) людському розуму властиві ідеї – напр., ідея бога, свободи, волі та ін., які дозволяють надавати явищам людської культури конкретних смислів.

Виходячи з цього, Ріккерт-Ве запропонували розрізняти індивідуальність у природі і сфері культури та історії. Для пізнання сфери природи можна застосовувати кількісні узагальнюючі методи, бо неповторністю індивідуального явища із одного і того самого класу можна знехтувати (напр., на одному дереві немає двох однакових листочків, але ми нехтуємо різницю і узагальнюємо).

Специфіка в сфері культури і історії така, що не можна в процесі дослідження зігнорувати неповторність явища культури чи історії, бо саме індивідуальність у цих сферах є тою цінністю, яку треба зберегти, щоб зрозуміти подію історичну чи якесь культурне явище.

Для аналізу явищ культури і історії, вони запропонували ввести поняття вартості чи цінності. Метод дослідження явищ історії і культ повинен бути не узагальнюючим, а індивідуалізуючим (ідеографічним). Цінність культ явищ у їх унікальності, тому тут слід запровадити ідеографічний метод та поняття цінностей.

Процедура дослідження полягає у емпіричному вияві загальних цінностей, під які підводиться цінність із меншим обсягом та об’ємом. Напр., твір Гофмана „Золотий горнець” і Гоголя „Вечір під Івана Купала” є романтичними. Це узагальнення, але зберігається іх індивідуальність.

Під цінностями Рік-В розуміють смисли, значення, які лежать над всяким буттям, Тобто не йдеться про їхнє існування, а лише про те, що вони значать. Ці значення дослідник віднаходить у своїй свідомості (трансцендентальній), тому це трансцендельтальна теорія цінностей.

Концепція Р-В найшла застосування в аналізі соц процесів. Так представник неокантіанства М Вебер (нім) вважав, що історія є реалізацією вартостей культури. Щоб зрозуміти хід історії, треба на думку Вебера застосувати ідеографічний метод та ціннісний підхід. Люди реалізують цінності у своїй діяльності, тому вихідним поняттям аналізу розвитку історії – „соціальна дія”.

„соц дія” включає в себе мету дії, смисл і спосіб дії. Мета і смисл обов’язково виражають конкретний зразок, схему ставлення до світу. Ставлення до світу обов’язково належить якійсь спільноті. У масштабах всього людства існували три світових ставлення людини до світу – 1) спосіб ставлення Конфуціанський – китайський, який виражений вектором життя як пристосування до світу. 2) індуістський – вектор життя – ізоляція від світу, 3) вектор життя - оволодіння світом.

Цим трьом способам ставлення до світу властиві одні і ті самі цінності. Основними з них є добро і розум. Добро виражено у формі братерської любові у первісних релігіях. Розум виявляє себе як логіка історичного процесу, яка полягає у постійному збільшенні раціональності – елементу здорового глузду в історії.

Щоб дослідити, як саме відбувається збільшення раціоналізації в історії він пропонує такі ідеальні типи соц дії – 1) афективний тип – люди, що належать до цього типу виходять із афекту, ситуації емоцій у своїх діях, 2) традиційний тип соц дії – люди цього типу у своїй поведінці виходять із звичаїв, звичок, традицій, 3) ціле раціональний тип – виходять із чітко поставленої мети і розроблених засобів її досягнення, 4) ціннісно-раціональний тип – виходять із цінностей, в які вони вірять і які наслідують.

Два перші типи переважають у традиційних сусп – перв, раб. Два останні у індустріальних, сучасних, але домінує ціле-раціональний тип.

Згідно з Вебером, суб’єктом історичного процесу, творцем є не маси, не класи, а окремі особи, в залежності від того, до якого типу соц дії вони належать та який щабель у соц ієрархії вони займають.


Дата добавления: 2015-07-17; просмотров: 146 | Нарушение авторских прав


Читайте в этой же книге: Т. Аквінський у формуванні томізму. | Антропоцентризм філософії Відродження | Пантеїзм як особлива форма світогляду | Проблема субстанції в філософії Нового часу. | Ідеї соціальної філософії у Просвітництві | Теорія пізнання І. Канта. | Система і метод філософії Г. Гегеля | Загальна характеристика матеріалізму як філософської течії. | Формування і розвиток філ. марксизму, її основні ідеї. | Позитивізм та його історична еволюція |
<== предыдущая страница | следующая страница ==>
Аксіологічна функція філософії. Вартості та їх класифікація.| Релігійна система цінностей і романтична концепція історії.

mybiblioteka.su - 2015-2024 год. (0.006 сек.)