Студопедия
Случайная страница | ТОМ-1 | ТОМ-2 | ТОМ-3
АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

Контрольні тестові завдання

Читайте также:
  1. II. Мета та завдання курсу
  2. V Контрольні пункти
  3. Визначте пункти, ЩО НЕ відноситься до завдання
  4. Визначте пункти, ЩО НЕ відносяться до завдання
  5. Визначте пункти, ЩО НЕ відносяться до завдання
  6. Визначте пункти, ЩО НЕ мають відношення до завдання.
  7. Визначте пункти, які відносяться до завдання.

 

1. Предметом кримінально-виконавчого права є:

а) суспільні відносини, що виникають у зв’язку з призначенням і виконанням кримінальних покарань;

б) суспільні відносини, що виникають у зв’язку виконанням та відбуванням кримінальних покарань;

в) суспільні відносини, що виникають у зв’язку з виконанням кримінальних покарань й інших заходів кримінально-правового впливу на засудженого;

г) суспільні відносини, що виникають у зв’язку з призначенням, виконанням і відбуванням кримінальних покарань.

 

2. Міжгалузевим принципом кримінально-виконавчого права є:

а) законність;

б) диференціація та індивідуалізація покарання;

в) презумпція невинуватості;

г) гуманізм.

 

3. Галузевим принципом кримінально-виконавчого права є:

а) підпорядкованість виконання покарання цілі ресоціалізації засудже­них;

б) поєднання покарання з виправним впливом на засудженого;

в) соціальна справедливість;

г) диференціація та індивідуалізація виконання покарання.

 

4. Більшість норм кримінально-виконавчого права мають характер:

а) зобов’язуючий;

б) охоронний;

в) уповноважуючий;

г) забороняючий.

 

5. Юридичним фактом виникнення кримінально-виконавчих правові­дносин є:

а) обрання обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою;

б) набрання вироком суду чинності;

в) призначення підсудному виду кримінального покарання;

г) набрання обвинувальним вироком суду чинності.

 

6. Не є специфічною рисою кримінально-виконавчих правовідносин:

а) передбаченість різних видів відповідальності за порушення норм;

б) рівноправність суб’єктів правовідносин;

в) комплексний характер правового регулювання кримінально-виконавчих правовідносин;

г) чітка визначеність кола суб’єктів правовідносин.

 

7. Не є органом виконання покарання:

а) кримінально-виконавча інспекція;

б) державна виконавча служба;

в) міліція;

г) Міністерство оборони України.

8. Не є установою виконання покарання:

а) арештний дом;

б) виховна колонія;

в) тюрма;

г) виправний центр.

 

9. Кримінально-виконавча інспекція виконує покарання у виді:

а) позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю;

б) обмеження волі;

в) арешту;

г) позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу.

 

10. Не є суб’єктом здійснення нагляду та контролю за виконанням покарань:

а) міліція;

б) прокуратура;

в) народний депутат України;

г) прем’єр-міністр України.

 

11. Засуджений до штрафу має сплатити його самостійно протягом:

а) трьох років;

б) десяти днів;

в) п’ятнадцяти днів;

г) тридцяти днів.

 

12. Час громадських робіт протягом місяцю не може бути менше:

а) 12 годин;

б) 25 годин;

в) 36 годин;

г) 48 годин.

 

13. Покарання у виді виправних робіт має відбуватися:

а) у виправних колоніях;

б) у виправних центрах;

в) в місцях, які визначаються органами кримінально-виконавчої служби;

г) за місцем роботи засудженого.

 

14. У строк відбування виправних робіт не зараховується:

а) час, протягом якого засудженому було надано статусу безробітного;

б) час, протягом якого засуджений відбував адміністративне стягнення у виді виправних робіт;

в) час, протягом якого засудженому не надавалась робота на підприємстві, в установі чи організації;

г) час, протягом якого засуджений не працював з поважних причин і за ним зберігалася заробітна плата.

 

15. Покарання у виді арешту має відбуватися в:

а) слідчому ізоляторі;

б) виправному центрі;

в) арештному домі;

г) у виправній колонії.

 

16. Покарання у виді обмеження волі відбувається в:

а) арештному домі;

б) виправному центрі;

в) виправній колонії;

г) колонії-поселенні.

 

17. Основними вимогами режиму в місцях позбавлення волі є:

а) ізоляція засуджених, постійний нагляд за ними, виконання покладених на них обов'язків, проведення обшуків, догляд кореспонденції, носіння одягу встановленого зразка;

б) обов’язкова ізоляція засуджених і постійний нагляд за ними, точне та неухильне виконання засудженими своїх обов’язків, різні умови тримання засуджених;

в) внутрішній розпорядок установ виконання покарань;

г) ізоляція засуджених і внутрішній розпорядок установ виконання покарань.

 

18. Підставою для застосування заходів фізичного впливу, спеціальних засобів і зброї до засудженого в колонії є:

а) відмова засудженого виконувати вимоги адміністрації;

б) відмова засудженого від роботи;

в) вчинення фізичного опору персоналу колонії;

г) тероризування інших засуджених.

 

19. Короткострокові побачення засудженим до позбавлення волі надаються тривалістю до:

а) 1 години;

б) 2 годин;

в) 3 годин;

г) 4 годин.

 

20. Довгострокові побачення засудженим до позбавлення волі надаються тривалістю до:

а) 2 діб;

б) 3 діб;

в) 4 діб;

г) 7 діб.

 

21. Засуджений до позбавлення волі має право на телефонні розмови:

а) один раз на місяць;

б) один раз на три місяці;

в) два рази протягом року;

г) без обмежень їх кількості.

 

22. Засудженим, які відбувають покарання в колонії середнього рівня безпеки дозволяється одержувати та відправляти листи:

а) один раз на місяць;

б) один раз на два місяці;

в) один раз на три місяці;

г) без обмежень їх кількості.

 

23. Праця за суджених до позбавлення волі є:

а) їх обов’язком з урахуванням наявних виробничих потужностей, зважаючи при цьому на стать, вік, працездатність, стан здоров'я і спеціальність;

б) їх правом;

в) елементом режиму відбування покарання;

г) обов’язком для працездатних засуджених і правом для тих категорій засуджених, які згідно із законодавством про працю є непрацездатними.

 

24. Загальноосвітнє навчання засуджених до позбавлення волі є:

а) обов’язковим для тих засуджених, в кого немає відповідного рівня освіти;

б) обов’язковим для неповнолітніх засуджених, а для інших – по бажанню;

в) елементом режиму відбування покарання;

г) необов’язковим, але засудженим, які бажають підвищити загальноосвітній рівень створюються умови для самоосвіти.

 

25. Професіонально-технічне навчання засуджених до позбавлення волі є:

а) обов’язковим для всіх;

б) необов’язковим, але засудженим, які бажають підвищити професійний рівень або набути нової професії створюються для цього відповідні умови;

в) елементом режиму відбування покарання;

г) обов’язковим для тих осіб, які не мають робітничої професії, за якою вони можуть бути працевлаштовані в даній колонії.

 

26. Підставою для звільнення від відбування покарання є:

а) відбуття строку покарання;

б) доведеність засудженим свого виправлення;

в) становлення засудженого на шлях виправлення;

г) неможливість подальшого виконання вироку.

 

27. Звільнення засудженого від відбування покарання після відбуття його строку здійснюється:

а) на наступний день після останнього дня строку в першій його половині;

б) в останній день строку у другій його половині;

в) в останній день строку в першій його половині;

г) в останній день строку після 24 годин.

 

28. Адміністративний нагляд за особами, звільненими з місць позбавлення волі встановлюється:

а) в кожному випадку їх звільнення;

б) у випадках, коли особа не стала на шлях виправлення та залишається небезпечною для суспільства;

в) у випадках, коли особа, звільнена з місця позбавлення волі, скоїла адміністративне правопорушення;

г) у випадках, коли особа, звільнена з місця позбавлення волі, скоїла злочин.

 

29. Нагляд за особами, звільненими від відбування покарання з випробуванням здійснює:

а) прокуратура;

б) міліція;

в) кримінально-виконавча інспекція;

г) суд.

 

30. Контроль за особами, умовно-достроково звільненими від відбування покарання здійснює;

а) міліція;

б) прокуратура;

в) кримінально-виконавча інспекція;

г) громадські організації й трудові колективи.

 


РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА:

Нормативно-правові акти,


Дата добавления: 2015-07-18; просмотров: 279 | Нарушение авторских прав


Читайте в этой же книге: Додаткова література | Додаткова література | Додаткова література | Практичне заняття 4. Особливості відбування позбавлення волі неповнолітніми, жінками та особами, засудженими до довічного позбавлення волі | Додаткова література | Тема 1. Кримінально-виконавче право та кримінально-виконавче законодавство України. | Тема 2. Виконання покарань, не пов’язаних з позбавленням волі | Тема 4. Залучення до праці та виховний вплив як засоби виправлення та ресоціалізації засуджених до позбавлення волі. | ТА ІНДИВІДУАЛЬНО-ДОСЛІДНИЦЬКІ ЗАВДАННЯ | Рецензування наукових статей, препринтів, окремих розділів монографій за вказівкою викладача. |
<== предыдущая страница | следующая страница ==>
Кримінально-виконавче право| постанови Пленуму Верховного Суду України

mybiblioteka.su - 2015-2024 год. (0.013 сек.)