Читайте также: |
|
Управління витратами і прибутком на основі CVP-аналізу. Операційний леверидж
Виокремлюють основні варіанти (концепції) формування стратегії управління прибутком (табл. 3.1).
Таблиця 3.1
Варіанти формування стратегії управління прибутком
Назва стратегії | Зміст стратегії |
Агресивна (наступальна) стратегія | Забезпечення збільшення суми прибутку на основі максимізації доходів за стабільного рівня витрат |
Захисна стратегія | Збільшення прибутку за рахунок зниження витрат |
Диверсифікована стратегія (компромісна) | Проміжний варіант між агресивною і захисною стратегією |
Під час управління прибутком необхідно враховувати:
1) причину та джерело формування доходів і витрат (вид діяльності, вид продукції);
2) порядок ідентифікації та структурування витрат підприємства задля формування належного інформаційного та методичного забезпечення управління. Для цього використовують дані фінансового й управлінського обліку;
3) порядок трансформації доходу в прибуток та розподілу чистого прибутку.
Для управління прибутком використовують методи фінансового контролінгу, зокрема CVP-аналіз (аналіз точки беззбитковості).
Управління витратами відіграє провідну роль не тільки в управлінні прибутком, але й у фінансовому менеджменті взагалі.
Управління витратами полягає у плануванні, обліку, контролі, аналізі та регулюванні процесу формування і розподілу витрат підприємства.
Управління витратами спрямоване на формування оптимального рівня витрат підприємства та їхнє фінансове забезпечення. Управління витратами передбачає:
1) облік і групування витрат за групами та центрами відповідальності;
2) контроль за формуванням витрат та регулювання (оптимізацію) їхньої абсолютної величини;
3) встановлення відхилень фактичних витрат від планових;
4) виявлення резервів зниження рівня витрат і реалізацію відповідних управлінських рішень.
Виділяють різні види витрат (табл. 3.2).
Основні завдання управління витратами такі:
- зниження (оптимізація) рівня витрат;
- зменшення частки умовно-постійних витрат (що знижує поріг рентабельності);
- забезпечення об'єктивності розподілу витрат у просторі та часі задля збереження фінансової стійкості підприємства;
- зменшення частки непрямих витрат;
- відтермінування моменту покриття витрат.
Таблиця 3.2
Класифікація витрат підприємства
Ознаки класифікації | Вид витрат |
1. За видом діяльності | основної діяльності; операційної діяльності; інвестиційної діяльності; фінансової діяльності |
2. За способом перенесення на продукцію | прямі; непрямі |
3. За періодичністю виникнення | регулярні; разові; |
4. Залежно від впливу обсягів виробництва | умовно-постійні; умовно-змінні; |
5. За характером зв'язку з виробничим процесом | виробничі; невиробничі; |
6. За центрами витрат | першого центру; другого центру тощо |
Управлінська діяльність з управління витратами має забезпечити:
1. своєчасність та повноту виявлення витрат;
2. оцінку обґрунтованості та доцільності покриття (фінансування) витрат за центрами витрат;
3. пошук резервів зниження витрат на основі:
а) зниження собівартості продукції зі збереженням її якості;
б) зменшення накладних витрат;
в) зменшення витрат на обслуговування капіталу;
4. об'єктивність локалізації поточних витрат за центрами відповідальності;
5. прогнозування тенденції зміни витрат, точки беззбитковості, використання ефекту операційного левериджу, планування собівартості продукції;
6. методологічну та інформаційну підтримку контролю за витратами і фінансовими результатами.
Щоб сформувати дані про витрати, їх калькулюють методами, вказаними у табл. 5.3.
Структура витрат - це співвідношення суми постійних і змінних витрат у загальному їх обсязі.
Механізм впливу зміни співвідношення постійних і змінних витрат на суму та рівень операційного прибутку підприємства називають операційним левериджем (операційним важелем, виробничим важелем або виробничим левериджем).
У буквальному розумінні леверидж означає дію невеликої сили (важеля), за допомогою якої можна переміщувати доволі важкі предмети. В економіці його трактують як деякий фактор, невелика зміна якого може спричинити суттєві зміни низки результуючих показників.
Основним результуючим показником є чистий прибуток підприємства. Його величина залежить від багатьох факторів. Зокрема, чистий прибуток можна відобразити як різницю між виручкою і витратами двох основних типів: виробничих і фінансових.
Виробничі витрати залежать від величини і структури основних та оборотних засобів та ефективності їх використання. Основними елементами собівартості продукції є змінні і постійні витрати, причому їх співвідношення може бути різним і визначається технічною і технологічною політикою підприємства. Зміна структури собівартості може істотно вплинути на обсяг операційного прибутку. Інвестування в основні засоби супроводжується збільшенням постійних витрат і, принаймні теоретично, зменшенням змінних витрат (така залежність має нелінійний характер).
Використовують таку формулу для розрахунку абс. приросту операційного прибутку:
D ПО=DД * КМД - ВП, (3.1)
де D ПО – абс. приріст (зменшення) операційного прибутку підприємства, тис. грн.; D Д - приріст (зменшення) доходу підприємства від реалізації продукції, тис. грн.; КМД – коефіцієнт маржинального доходу; ВП - постійні витрати, тис. грн.
Маржинальный дохід (МД) — це різниця між чистим доходом від реалізації продукції та змінними операційними витратами (інакше - це сума постійних операційних витрат та операційного прибутку).
Коефіцієнт маржинального доходу (КМД) - це співвідношення суми маржинального доходу і суми доходу від реалізації продукції:
КМД = МД / Д, (3.2)
де Д - сума планового (фактичного) доходу від реалізації продукції.
За формулою (3.1) логічно зробити висновок, що чим меншим є значення коефіцієнта маржинального доходу, тим менше зміниться операційний прибуток у разі зміни обсягу реалізації продукції підприємства. Тому постійні витрати можна використовувати як важіль, щоб добитись певних відсоткових змін прибутку підприємства, зумовлених зміною обсягу реалізації продукції.
Отже, нижча питома вага постійних витрат у загальній сумі витрат підприємства зумовлює нижчий операційний леверидж (важіль) та меншу зміну величини прибутку і, навпаки, що більша питома вага постійних витрат, то вищий є операційний леверидж та більшою є зміна операційного прибутку в разі зміни обсягу виробництва і реалізації продукції.
Кількісне значення операційного левериджу характеризує коефіцієнт операційного левериджу (DOL - degree of operating leverage, СОЛ — сила операційного левериджу), який обчислюють за формулою:
КОЛ = МД / ПО, (3.3)
де ПО - сума операційного прибутку підприємства.
Коефіцієнт операційного левериджу показує, у скільки разів темп приросту операційного прибутку перевищує темп приросту обсягу реалізації продукції. Наприклад, якщо у звітному періоді дохід підприємства від реалізації продукції дорівнював 100 тис. гри., загальна сума змінних операційних витрат – 30 тис. грн., а постійних – 45 тис. грн., то коефіцієнт операційного левериджу підприємства становитиме:
КОЛ = (100-30) / (100-(30+ 45)) = 2,8 рази
За допомогою коефіцієнта операційного левериджу можна визначити ефект операційного левериджу (ЕОЛ):
ЕОЛ = КОЛ * DТД , (3.4)
DТД - темп зміни обсягу виробництва і реалізації продукції у грошовому вираженні, %.
Ефект операційного левериджу показує, на скільки відсотків змінюється операційний прибуток підприємства зі зміною обсягу виробництва і реалізації продукції. Наприклад, якщо коефіцієнт операційного левериджу становить 2,8, то в разі зміни обсягу виробництва і реалізації продукції на 50 % операційний прибуток підприємства зросте на 140 % (2,8 х 50 %).
Отже, рівень операційного левериджу - це характеристика потенційної можливості підприємства впливати на операційний прибуток, змінюючи структуру собівартості та обсягу випуску і реалізації продукції.
Сутність ефекту операційного левериджу розглянемо на прикладі.
Приклад 1.
На основі даних про діяльність підприємств "А" і "Б" (табл. 3.3) обчислити коефіцієнт та ефект операційного левериджу.
Результати розрахунків засвідчують, що в разі збільшення коефіцієнта операційного левериджу операційний прибуток зростатиме значно вищими темпами порівняно з темпами приросту обсягу реалізації продукції. За однакових темпів приросту обсягу реалізації продукції у підприємства, яке має більший коефіцієнт операційного левериджу (за інших однакових умов), темпи зростання операційного прибутку будуть вищими порівняно з підприємством, коефіцієнт операційного левериджу якого є нижчим.
Таблиця 3.3
Оцінка дії ефекту операційного левериджу, точки беззбитковості і запасу міцності для підприємств «А» і «Б»
№ з/п | Показники | Підприємство "А" | Підприємство "Б" | ||||
Дані за роки* | Дані за роки | ||||||
N | N+1 | N+2 | N | N+1 | N+2 | ||
Дохід від реалізації продукції (Д), тис. грн. | |||||||
Сума постійних операційних втрат (ВП), тис. грн. | |||||||
Рівень змінних операційних витрат у відсотках до обсягу реалізації, % | |||||||
Сума змінних операційних витрат (В3), тис. грн. | |||||||
Загальна сума операційних витрат (BО), тис. грн. | |||||||
Сума операційного прибутку (ПО), тис. грн. | |||||||
Сума маржинального доходу (МД = Вп + ПО), тис. грн. | |||||||
Темп прирослу доходу від реалізації продукції (DТд)у відсотках до: | |||||||
- N-го року | Х | Х | |||||
- (N+1)-го року | Х | Х | Х | Х | |||
Темп приросту операційного прибутку (DТПо) у відсотках до: | |||||||
- N-го року | Х | Х | |||||
- (N+1)-го року | Х | Х | Х | Х | |||
Частка постійних витрат у загальній сумі операційних витрат підприємства, % | |||||||
Коефіцієнт операційного левериджу (Кол = МД / ПО) | |||||||
Ефект операційного левериджу (Еол = Кол • DTд) | |||||||
- N-го року | Х | Х | |||||
- (N+1)-го року | Х | Х | Х | Х |
* N – попередній рік, N+1 – звітний рік; N+2 – рік, що буде слідувати за звітним (дані прогнозні)
Дані про діяльність підприємств "А" та "Б"
№ з/п | Показники | Підприємство "А" | Підприємство "Б" | ||||
Дані за роки | Дані за роки | ||||||
Дохід від реалізації продукції (Д), тис. грн. | |||||||
Сума постійних операційних втрат (ВП), тис. грн. | |||||||
Рівень змінних операційних витрат у відсотках до обсягу реалізації, % | |||||||
Сума змінних операційних витрат (В3), тис. грн. | 22,5 | ||||||
Загальна сума операційних витрат (BО), тис. грн. | 82,5 | ||||||
Сума операційного прибутку (ПО), тис. грн. | 67,5 | ||||||
Сума маржинального доходу (МД = Вп + ПО), тис. грн. | 127,5 | ||||||
Темп прирослу доходу від реалізації продукції (DТд)у відсотках до: | |||||||
- 2011-го року | Х | Х | |||||
- 2012-го року | Х | Х | Х | Х | |||
Темп приросту операційного прибутку (DТПо) у відсотках до: | |||||||
- 2011-го року | Х | Х | |||||
- 2012-го року | Х | Х | Х | Х | 62,9 | ||
Частка постійних витрат у загальній сумі операційних витрат підприємства, % | 42,9 | 72,7 | 66,7 | ||||
Коефіцієнт операційного левериджу (Кол = МД / ПО) | 2,8 | 1,75 | 1,47 | 3,4 | 1,89 | 1,55 | |
Ефект операційного левериджу (Еол = Кол • DTд) | |||||||
- 2011-го року | Х | 2,8*50= = 140 | 2,8*100= = 280 | Х | 3,4*50= = 170 | 3,4*100= = 340 | |
- 2012-го року | Х | Х | 1,75*333= = 58,3 | Х | Х | 1,89*333= = 62,9 | |
Коефіцієнт маржинального доходу (КМД) | 0,7 | 0,7 | 0,7 | 0,85 | 0,85 | 0,85 | |
Точка беззбитковості (Тгр), тис. грн. | 64,29 | 64,29 | 64,29 | 70,59 | 70,59 | 70,59 | |
Запас міцності (ЗМ), тис. грн. | 35,71 | 85,71 | 135,71 | 29,41 | 79,41 | 129,41 | |
Коефіцієнт запасу міцності (КЗМ) | 0,36 | 0,57 | 0,68 | 0,29 | 0,53 | 0,65 |
Однак, використовуючи механізм операційного левериджу, треба зважати на такі особливості:
1) Позитивний вплив операційного левериджу проявляється лише після того, як підприємство переходить точку беззбитковості. Що вища сума постійних витрат, то пізніше досягається точка беззбитковості (за інших однакових умов). Тому високі постійні витрати ускладнюють досягнення точки беззбитковості.
2) Найбільший позитивний вплив операційний леверидж має в зоні, максимально наближеній до точки беззбитковості, коли навіть невелика зміна обсягу виробництва зумовлює істотну відносну зміну операційного прибутку.
3) Чим більше фактичний обсяг реалізації віддаляється від точки беззбитковості, тим меншим є коефіцієнт операційного левериджу. Підприємства, для яких характерні значні постійні витрати і обсяги реалізації, що набагато перевищують точку беззбитковості, мають низькі коефіцієнти операційного левериджу. А підприємства з дуже низькими постійними витратами мають високий коефіцієнт операційного левериджу, якщо вони працюють близько до своєї точки беззбитковості.
4) Механізм операційного левериджу може мати зворотний напрям — за будь-якого зниження обсягу реалізації продукції ще більшими темпами знижується сума валового операційного прибутку. Тобто, коефіцієнт операційного левериджу вказує на рівень підприємницького ризику (вони є прямо пропорційними).
Урахування механізму операційного левериджу дає змогу цілеспрямовано управляти співвідношенням постійних та змінних витрат.
За оптимістичних прогнозів динаміки виручки від реалізації, а також за наявності певного "запасу міцності" не варто економити на постійних витратах, бо що вищою буде їхня частка, то більшим буде приріст прибутку.
Висока частка постійних витрат переважно характерна для підприємств, з порівняно вищим рівнем технічної оснащеності. Тому підприємство, яке підвищує технічний рівень, щоб знизити питомі змінні витрати, одночасно збільшує коефіцієнт операційного левериджу.
За песимістичних прогнозів щодо реалізації, а також на ранніх стадіях життєвого циклу, коли ще не досягнуто точки беззбитковості, не варто "роздувати" постійні витрати, оскільки втрата прибутку від кожного відсотка втрати виручки може виявитися набагато більшою через сильний ефект операційного важеля.
Зауважимо також, що практично неможливо різко змінити показник операційного левериджу, оскільки досить часто для цього потрібні радикальні зміни в структурі матеріально-технічної бази підприємства, яка зорієнтована на специфіку виробничої діяльності. Якщо маржинальний дохід невисокий, то підприємство повинно передовсім шукати можливості його збільшення, а не зменшувати умовно-постійні витрати, наприклад, продавши частину необоротних активів (такі заходи слід реалізувати лише в крайніх випадках, коли необхідно змінити стратегію розвитку підприємства).
За значенням маржинального доходу та коефіцієнта маржинального доходу можна знайти точку беззбитковості:
• у натуральному вираженні (Тн)
Тн = ВП / МДод , (3.5)
де МДод - маржинальний дохід на одиницю продукції;
• у грошовому вираженні (Тгр)
Тгр = ВП / КМД . (3.6)
Порівнюючи плановий або фактичний обсяг виробництва з точкою беззбитковості, можна обчислити показник запасу міцності.
Запас міцності розраховують як різницю між плановим (фактичним) обсягом реалізації продукції і обсягом реалізації продукції у точці беззбитковості (у грошовому вираженні):
ЗМ=Д – Тгр. (3.7)
Запас міцності підприємства характеризує можливе зниження обсягу реалізації продукції у вартісному вираженні за несприятливої кон'юнктури товарного ринку, що уможливлює прибуткову операційну діяльність.
Використовуючи показник запасу міцності, можна обчислити коефіцієнт запасу міцності.
Коефіцієнт запасу міцності - це співвідношення запасу міцності та фактичного (або запланованого) обсягу реалізації продукції:
КЗМ = ЗМ / Д. (3.8)
Коефіцієнт запасу міцності є вимірником рівня ризику нерентабельної роботи підприємства. Що більше значення цього коефіцієнта, то меншим є ризик.
Приклад 2.
Розрахувати точку беззбитковості та запас міцності за даними прикладу 1.
Отримані результати свідчать про позитивну тенденцію до зростання коефіцієнта запасу міцності, а, отже, зниження рівня підприємницького ризику підприємств А та Б.
Дата добавления: 2015-12-08; просмотров: 75 | Нарушение авторских прав