Студопедия
Случайная страница | ТОМ-1 | ТОМ-2 | ТОМ-3
АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

Ґ. В. Ф. Геґель. Феноменологія духу. цих свідчень, — збереження, з одного боку, на папері, а з другого — завдяки вправності

Читайте также:
  1. Б2 Ґ. В. Ф. Геґель. Феноменологія духу
  2. Б4 Ґ. В. Ф. Геґель. Феноменологія духу
  3. Б8 Ґ. В. Ф. Геґель. Феноменологія духу
  4. Ґ. В. Ф, Геґель. Феноменологія духу
  5. Ґ. В. Ф. Геґель. Феноменологія
  6. Ґ. В. Ф. Геґель. Феноменологія духу
  7. Ґ. В. Ф. Геґель. Феноменологія духу

(ББ). Д у х 3*Ь


 


цих свідчень, — збереження, з одного боку, на папері, а з другого — завдяки вправності та чесності переда­чі написаного з одного паперу на інший, — і, нареш­ті, на правильність розуміння мертвих слів і літер. А насправді віра ніколи не пов'язує свою вірогідність із такими свідченнями та випадковостями; віра у своїй вірогідності — це спонтанні відносини зі своїм абсо­лютним об'єктом, чисте знання, яке ніколи не домі­шує ні літер, ні паперів, ні писарів до свого усвідом­лення абсолютної сутності й не використовує таких речей для опосередкування. Адже саме це усвідомлен­ня — самоопосередкувальна основа свого знання; сам дух, що свідчить про себе як у внутрішньому одиничної свідомості, так і через загальну присут­ність у ньому віри всіх людей. А коли віра хоче дати собі спосіб обґрунтування або принаймні підтвер­дження свого змісту на підставі історичних даних, про які говорить просвітництво, і серйозно гадає й діє так, ніби якраз вони мають значення, вона вже піддалася на спокусу з боку просвітництва, і її нама­гання обґрунтувати або зміцнити себе таким спосо­бом тільки свідчать, що вона вже заражена просвіт­ництвом.

Лишається ще третій аспект — відносини свідомос­ті з абсолютною сутністю як діяльністю. Ця діяль­ність — це скасування окремості індивіда, або приро­дної модальності його буття-для-себе, й саме звідси походить його впевненість, що він є чистим самоус­відомленням, яке в результаті своєї діяльності, тобто як одинична свідомість, що існує для себе, становить одне з сутністю. Оскільки в діяльності доцільність і мета різняться між собою, а чисте розуміння теж ставиться негативно до цієї діяльності і, як і в ін­ших моментах, само себе заперечує, то з огляду на доцільність воно змушене репрезентуватись як неро­зум, бо поєднання розуміння й наміру, узгодженість цілей і засобів видається йому іншим, ба навіть про­тилежністю, проте з огляду на мету воно змушене брати за свою мету зло, насолоду й володіння, а отже, засвідчувати себе як найнечистіший намір, бо й чис­тий намір, як інший, теж є нечистим.


Через те ми бачимо, що, коли йдеться про доціль­ність, просвітництво вважає нерозумним, коли інди­від, що вірить, набуває вищої свідомості, здобуває свободу від природних насолод та задоволень завдя­ки тому, що справді зрікається природних насолод та задоволень і засвідчує своїми діями, що його зневага до них не вдавана, а справжня. Просвітництво вва­жає нерозумним і те, коли індивід відмовляється від своєї визначеності бути абсолютно одиничним, від­кидати всіх інших і володіти власністю, таки зрікаю-чись власності, бо насправді він тільки доводить, що не вважав свою ізоляцію за щось серйозне і став ви­ще від природної необхідності індивідуалізуватись і, в цій абсолютній індивідуалізації буття-для-себе, запе­речити, що інші — це те саме, що й він. Чисте розу­міння і те, і те вважає за недоцільне і неправильне: недоцільно зрікатися задоволень і віддавати власність, аби довести, що ти вільний від задоволень і власності: адже в протилежному випадку чисте розуміння мало б назвати дурнем і того, хто, щоб поїсти, вдається до такого засобу, що справді бере та їсть. Розуміння вва­жає, що неправильно відмовлятися від їжі й віддавати масло і яйця не за гроші чи гроші не за масло і яйця, а просто так, нічого не отримуючи за них; воно про­голошує, що процес 'їжі чи володіння подібними до харчів речами — самодостатня мета і, чинячи так, справді проголошує себе дуже нечистим наміром, для якого така насолода і власність украй суттєві. А як чи­стий намір воно знов утверджує необхідність піднес­тися над природним існуванням і над пожадливістю, що становить засіб такого існування, і вважає дурним та хибним тільки потребу доводити діями цю підне­сеність; іншими словами, цей чистий намір — на­справді ошуканство, що вдає внутрішню піднесеність і вимагає її, але проголошує зайвим, нерозумним і на­віть хибним серйозно ставитися до цього питання, справді конкретно засвідчити ту піднесеність та до­вести її істину. Таким чином, чисте розуміння запе­речує себе і як чисте розуміння, бо безпосередньо за­перечує доцільні дії, і як чистий намір, бо заперечує


Дата добавления: 2015-07-10; просмотров: 121 | Нарушение авторских прав


Читайте в этой же книге: Ґ. В. Ф. Геґель. Феноменологія духу | ЗбО Ґ. В. Ф. Геґель. Феноменологія духу | Зб2 Ґ. В. Ф. Геґель. Феноменологія духу | Б. Віра і чисте розуміння | Ґ. В. Ф. Геґель. Феноменологія духу | Зб8 Ґ. В. Ф. Геґель. Феноменологія духу | II. Просвітництво | А. Боротьба просвітництва з забобоном | Ґ. В. Ф. Геґель. Феноменологія духу | Ґ. В. Ф. Геґель. Феноменологія духу |
<== предыдущая страница | следующая страница ==>
Ґ. В. Ф. Геґель. Феноменологія духу| Ґ. В. Ф. Теґель. Феноменологія духу

mybiblioteka.su - 2015-2024 год. (0.007 сек.)