Студопедия
Случайная страница | ТОМ-1 | ТОМ-2 | ТОМ-3
АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

Ґ. В. Ф. Геґель. Феноменологія духу. мою і у відносинах з яким слід розглядати це внут­рішнє.

Читайте также:
  1. Б2 Ґ. В. Ф. Геґель. Феноменологія духу
  2. Б4 Ґ. В. Ф. Геґель. Феноменологія духу
  3. Б8 Ґ. В. Ф. Геґель. Феноменологія духу
  4. Ґ. В. Ф, Геґель. Феноменологія духу
  5. Ґ. В. Ф. Геґель. Феноменологія
  6. Ґ. В. Ф. Геґель. Феноменологія духу
  7. Ґ. В. Ф. Геґель. Феноменологія духу

В. (А А) Розум 197


 


мою і у відносинах з яким слід розглядати це внут­рішнє.

Та коли протилежність моментів осягати такою, якою вона є в існуванні, то чутливість, подразливість та відтворення опускаються до рівня звичайних влас­тивостей, які є не менш байдужими одна до одної загальностями, ніж специфічна вага, колір, твердість і т. ін. В цьому значенні можна, звичайно, спостерегти, що одне органічне чутливіше, подразливіше або має більшу репродуктивну силу, ніж інше, так само як чу­тливість і т. д. одного відрізняється, відповідно до ви­ду, від чутливості іншого; що одне реагує на певні по­дразники інакше, ніж інше, що кінь, наприклад, інак­ше ставиться до вівса, ніж до сіна, а собака знову-та­ки по-іншому ставиться і до вівса, і до сіна; ці відмін­ності так само легко спостерегти, як те, що одне тіло твердіше за інше і т. д.

Але ці чуттєві властивості — твердість, колір і т. д., так само як явища подразливості на овес, подразли­вості до навантажень, а також кількість потомства і способи його появи на світ, — якщо їх пов'язати одна з одною й порівняти між собою, суттєво суперечать намаганням знайти якусь закономірність. Адже ви­значеність "їхнього чуттєвого буття полягає саме в тому, щоб існувати в цілковитій байдужості одна до одної і репрезентувати радше свободу природи, звільненої від поняття, ніж єдність відносий, радше нерозумну гру природи, що полягає в переходах ту­ди-сюди по щаблях випадкових величин між момен­тами поняття, ніж самі ці моменти.

Тільки другий аспект, згідно з яким прості момен­ти органічного поняття були порівняні з моментами формування, дав би власне закон, що виражав би справжнє зовнішнє як копію внутрішнього. Якщо те­пер ці прості моменти — плинні властивості, що пронизують усе, вони не мають в органічній речі та­кого відокремленого реального вираження, яким є те, що ми називаємо одиничною системою форми. Або знову: якщо абстрактна ідея організму тільки тому по-справжньому виражена в цих трьох моментах, що вони не стабільні, а просто є моментами поняття та


руху, то організм натомість — як утворена форма — не обмежується тими трьома визначеними система­ми, на які розкладає його анатомія. Тією мірою, якою ці системи мають бути знайдені в їхній реальності й легітимовані завдяки цій знахідці, слід також пам'ята­ти, що анатомія подає нам не тільки три такі систе­ми, а й багато інших. У такому разі чутлива система, незважаючи на це все, має означати щось цілковито інше, ніж те, що називають нервовою системою, так само як подразлива система — щось інше, ніж м'язо­ву систему, репродуктивна система — щось інше, ніж внутрішні органи розмноження. В системах, що становлять утворену форму як таку, організм тлума­чать на основі абстрактного аспекту мертвого існу­вання; його моменти, отак узяті, належать до анатомії і до трупа, а не до пізнання й живого організму. Як такі частини вони радше припиняють бути, бо при­пиняють бути процесами. Оскільки буття організ­му — це, по суті, загальність, або відображення в собі, буття цілого цього організму, так само як і буття йо­го моментів, не може полягати в якійсь анатомічній системі, бо реальне вираження і цілого, і цих момен­тів, їхня зовнішність радше наявні тільки як рух, що проходить крізь різні частини утвореної форми; в цьому русі те, що було виділене й зафіксоване як єди­на система, репрезентується, по суті, як плинний мо­мент, тож за його реальність слід вважати не ту дійс­ність, яку знаходить анатомія, а тільки дійсність як процес, у якому навіть анатомічні частини мають пе­вне значення.

Отже, звідси випливає, що моменти органічного внутрішнього, взяті для себе, нездатні дати аспекти закону буття, бо в такому законі вони висловлені на основі якогось існування й відрізняються один від од­ного, тож кожен із цих аспектів не можна було б з не меншим успіхом назвати замість іншого; крім того, ці моменти, поставлені на бік якогось одного аспекту, нездатні мати в іншому аспекті свою реалізацію у ви­гляді стабільної системи, бо ця система не більшою мірою є тим, що взагалі могло б бути істиною орга­нічного, ніж є виявом цих моментів внутрішнього.


Дата добавления: 2015-07-10; просмотров: 120 | Нарушение авторских прав


Читайте в этой же книге: Б2 Ґ. В. Ф. Геґель. Феноменологія духу | Ґ. В. Ф. Геґель. Феноменологія духу | АА) Розум | Ґ. В. Ф. Геґель. Феноменологія духу | А. Спостереження природи | Ґ. В. Ф. Геґель. Феноменологія духу | Ґ. В. Ф. Геґель. Феноменологія духу | Ґ. В. Ф. Геґель. Феноменологія духу | Ґ. В. Ф. Геґель. Феноменологія духу | Ґ. В. Ф. Геґель. Феноменологія духу |
<== предыдущая страница | следующая страница ==>
Ґ. В. Ф. Геґель. Феноменологія духу| Ґ. В. Ф. Геґель. Феноменологія духу

mybiblioteka.su - 2015-2024 год. (0.005 сек.)