Студопедия
Случайная страница | ТОМ-1 | ТОМ-2 | ТОМ-3
АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

Чуттєвий ступінь пізнання логічний ступінь пізнання

Читайте также:
  1. Будова і властивості атмосфери. Повітря як екологічний чинник. Кліматичні ресурси України.
  2. Екологічний податок
  3. Емпіричний та теоретичний рівні наукового пізнання, їх основні методи.
  4. Методи пізнання економічних процесів і явищ.
  5. Методологічні основи процесу навчання – наукова теорія пізнання, яка передбачає єдність історичного та логічного в пед процесах, методологічний аналіз основних дидактичних понять.
  6. МОДУЛЬ 4. Екологічний оцінка та екологічний аудит в Україні
  7. МОРФОЛОГІЧНИЙ І ХІМІЧНИЙ СКЛАД М'ЯСА

Чуттєвий ступінь пізнання починається з відчуття.

Відчуття — це процес відображення в мозку людини окремих вла­стивостей, якостей предметів і явищ об'єктивної дійсності внаслідок їх безпосереднього впливу на органи чуття. Механізм відчуття, дослід­жений І.П. Павловим, здійснюється так:

1. Зовнішній або внутрішній подразник (певний вид фізичної енергії), діючи на рецептори органів чуття (око, вухо, ніс, язик, шкіра), викликає нервове збудження периферичного відділу аналізатора.

2. Нервове збудження передається провідниковим відділом аналі­затора (доцентровим чутливим нервом) до центральної частини аналі­затора кори головного мозку.

3. У центральній, або корковій, частині аналізатора відбувається найтонший аналіз, який і визначає у кінцевому результаті здійснену взаємодію організму з зовнішнім середовищем. Тут виникають відчут­тя: суб'єктивний образ об'єктивного подразника. Суб'єктивним цей образ називається тому, що він сформований певною особистістю на основі її досвіду, своєрідності, знань та вмінь. Однак суб'єктивний образ предмета завжди є відбиттям якогось предмета, що об'єктивно (ре­ально) існує.

На фізіологічному рівні інформаційна взаємодія суб'єкта з зовнішнім середовищем виявляється як рефлекс. Відчуття є кільцевим рефлек­торним актом з прямими й зворотними зв'язками. Для виникнення відчуття недостатньо збудження рецепторних зон органів чуття і передання нервових імпульсів у відповідні відділи мозку. Досягнувши мозку й зазнавши певної обробки, імпульси повертаються до рецепторів, зміню­ючи їх функціональний стан та активізуючи моторні зони. Завдяки та­ким корективам оптимізується процес введення інформації, регулюєть­ся рівень чутливості до діючих подразників. Завдяки циклічним проце­сам обробки та перетворення інформації на різних рівнях нервової сис­теми людина маг змогу відчути якість та інтенсивність подразника, його тривалість, місцезнаходження н просторі, тобто відобразити всю по­вноту його властивостей.

Таким чином, у відчутті відбиваються загальні властивості под­разників того чи іншого виду й особливі прояви цих властивостей у конкретному предметі.

Відображення світу не завершується аналітичними процесами, які несуть інформацію про окремі якості та властивості предметів. У не­рвовій системі існують структури, що забезпечують синтез елемен­тарних процесів і відображення предметів навколишнього світу в їхній цілісності. Такі структури являють собою нейрофізіологічний механізм сприймання.

Сприймання — це відображення в корі головного мозку цілісних образів предметів і явищ дійсності в результаті їх безпосереднього діяння на органи чуття. Початковий етап синтезу подразників здійснюється у рецептивних полях органів чуття. Рецептивне поле - це сукупність рецепторів, які намикаються на один нейрон того чи іншою рівня нервової системи. Перш ніж нервове збудження від рецептора потрапить до кори, воно перемикається на двох проміжних рівнях. Стосовно нейронів кожного з цих рівнів можна говорити про власні рецептивні поля, до яких входять поля всіх нейронів нижче розташованого рівня, що мають вихід на даний нейрон. Формування образу забезпечується злагодженою роботою багатьох рецептивних полів, які в свою чергу об'єднані у клітинні ансамблі. Кожен такий ансамбль містить багато взаємопов'язаних рецептивних полів різного рівня, що реагують на одну ознаку, виділяючи її і багатьох інших. Образ сприймання так само, як і відчуття, виникає в ході рефлекторної взаємодії організму з об'єктом і відображає результати цієї взаємодії, однак на відміну від відчуття, є продуктом діяль­ності не одного, а декількох органів чуття, декількох аналізаторів. Але процесів прийняття та переробки навіть найскладніших сигналів для формування образу недостатньо. На вищих рівнях нервової системи функціонують елементи, які порівнюють периферійну інформацію з ета­лонами, що зберігаються у пам'яті. Це свідчить про використання інди­відуального досвіду в процесі сприймання. Однак визначальною рисою людського сприймання є те, що воно не зводиться до пошуку й пере­робки інформації лише на основі індивідуального досвіду. Сприймання людини суспільно зумовлене. Сприймаючи конкретний предмет, люди­на звичайно усвідомлює його як вияв загального і відносить до певної категорії об'єктів. Будь-яке сприймання є включенням сприйнятого змісту в певну систему понять, що є продуктом суспільно-історичного досвіду. Чим більш різноманітними й глибокими знаннями володіє лю­дина, тим багатшим є її сприймання світу. А розвинуте сприймання, новий чуттєвий досвід є імпульсом для розвитку мислення, оволодіння новими сферами людської практики. Рівень узагальненості сприймання, його змістовності визначає мовне оформлення сприйнятого. Іменування предметів та явищ при їхньому сприйманні допомагає вирізняти їх се­ред подібних, зближати за загальними ознаками з іншими, відмінними, повніше й точніше відбивати їхні якісні, кількісні та просторово-часові характеристики й відношення. Суттєві ознаки речей дитина починає виділяти, лише оволодівши мовою, яка є матеріальним засобом закріп­лення узагальнених понять. Добре сприйнятим є те, що ми можемо на­звати. Таким чином, під час сприймання відбувається взаємозв'язок першої і другої сигнальних систем людини.

Сходинкою переходу від безпосереднього сприймання предметів або явищ реальної дійсності до мислення є уявлення. Уявлення — чуттєво-наочний образ предметів або явищ дійсності, які раніше дія­ли на органи чуття. Джерелом уявлень завжди є об'єктивна дійсність. В основі уявлення лежить відтворення минулих відчуттів та сприй­мання. Уявлення за своїми нервовими механізмами відрізняються від сприйняття лише різницею у збудниках. Для процесу сприймання збуд­ником є предмет зовнішньої дійсності, який людина бачить, чує, сприй­має на дотик тощо, а для уявлення збудником є не зовнішній предмет, а слово чи думка про цей предмет. Слово або думка викликає образ, уявлення, оживлює збережені в мозку сліди фізіологічних реакцій, відповідних минулим процесам сприймання. Особливості уявлення зумовлені особливостями минулого процесу сприймання. Без сприй­мання не було б уявлення.

Уявлення бувають одиничними і загальними. Одиничними назива­ють уявлення, основані на сприйняти одної о псиного предмета, бо відоб­ражають одиничний предмет. Загальними є уявлення, які узагальнено відображають низку подібних предметів. Тобто, у загальних уявленнях виникає образ, який належить не якомусь одному конкретному предме­ту, а класу предметів. Таким чином, формування уявлень — це якісно нова сходинка розвитку пізнавальних процесів.

Рух пізнання від явища до суті пов'язаний з переходом від конк­ретного сприймання до абстрактного мислення, в результаті чого вста­новлюються і розкриваються внутрішні зв'язки й закономірності. Такий перехід здійснюється шляхом утворення наукових понять, які є резуль­татом пізнання предмета, явища. Поняття — це основна форма логіч­ного мислення, в якій відбивається сутність предмета, тобто сукупність всіх його істотних ознак. Ознакою називається те, чим відрізняється або чим схожі між собою предмети і явища.

Фізіологічно утворення поняття передбачає функціонування другої сигнальної системи. Однак діяльність цієї системи завжди відбувається на основі першої та у взаємозв'язку з першою. Поняття утворюються в результаті абстрагування, узагальнення, аналізу і синтезу сигналів першої сигнальної системи.

Процес утворення понять є складним: у процесі так званого абстрагування виділяються загальні ознаки від усієї маси індивідуаль­них ознак. Після абстрагування ці загальні ознаки синтезуються (об'єднуються). Таким чином, сукупність загальних ознак, які наявні у всіх схожих чи однорідних предметів, і є поняттям. Поняття відоб­ражають дійсність ширше і глибше: ширше, тому що ними охоплю­ються всі однорідні предмети, а глибше, тому що вони відображають не те, що впадає в очі при сприйманні і що зберігається в уявленні, а те, що є прихованою сутністю предметів і тому буває тільки досяжне розумом і зрозуміле.

Таким чином, для утворення поняття потрібно не одне якесь сприй­няття або уявлення, а певна їх кількість, тому що загальні ознаки, що входять у поняття, виявляються в результаті порівняння чи зіставлення конкретних предметів.

Судження — це форма мислення, в якій утверджується або запе­речується наявність у предметах і явищах тих чи інших ознак, власти­востей, зв'язків або відношенні, між ними.

Умовивід — одна з основних форм теоретичного мислення, в якій з одного або декількох суджень виводиться нове, з одного знання набувається інше. Здатність об'єднувати судження й будувати умовиводи зароджується в дітей уже в дошкільному віці в ході гри, спілкування, знайомства з предметами, які взаємозв'язані, опосередковані. У шкільні роки під впливом навчання й виховання здатність до умовиводів удос­коналюється. Уміння робити умовиводи є ознакою високого розвитку абстрактно-логічного мислення людини.

 


Дата добавления: 2015-07-18; просмотров: 307 | Нарушение авторских прав


Читайте в этой же книге: Поняття про рефлекс. Рефлекторна дуга | Ефектор (виконавчий орган), який відповідає на подразнення (м'язи, залози, кровоносні судини). | З історії науки | Будова, функції і розвиток спинного мозку. | Порушення стану нервової системи та їхня профілактика | Важливо тати, що... | Умовні і безумовні рефлекси | IV встановлення тимчасового зв 'язку між вогнищами збудження в корі і утворення умовного рефлексу (виділення слини при дії світла). | Гальмування умовних рефлексів | Закони вищої нервової діяльності, сформульовані І.П. Павловим |
<== предыдущая страница | следующая страница ==>
Вчення І.П. Павлова про дві сигнальні системи дійсності| Увага: фізіологічний механізм, види, властивості

mybiblioteka.su - 2015-2024 год. (0.007 сек.)