Студопедия
Случайная страница | ТОМ-1 | ТОМ-2 | ТОМ-3
АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

Поняття соціальної установки та її структура

Читайте также:
  1. III. Структура процесса мышления.
  2. III. Структура Студенческого совета
  3. IV Структура действия
  4. IV. Структура ОСС університету та їх повноваження
  5. XII. ПРАВИЛА УСТАНОВКИ ШКАЛЫ ДАВЛЕНИЯ БАРОМЕТРИЧЕСКОГО ВЫСОТОМЕРА
  6. XIII. Структура РО
  7. А) Поняття про програмне забезпечення

Соціальна установка - одна з основних категорій соціальної психології. Соціальні установки впливають не лише на наше мислення, але й на поведінку.

Засновником вітчизняної теорії установки є Д.М.Узнадзе. Згідно Узнадзе, установка - це цілісно-особистісний стан готовності до певної поведінкової реакції в даній ситуації й для задоволення певної потреби. У результаті повторення ситуації, установка особистості закріплюється, фіксується. Саме зафіксована (вторинна) установка являє собою соціальну. В англійській мові соціальній установці відповідає поняття «атитюд», який запропонували у 1918-1920 рр. У.Томас та Ф.Знанецький. Саме вони дали перше визначення атитюду, який розумівся ними як „... стан свідомості, що регулює відношення й поведінку людини у зв'язку з певним об'єктом у певних умовах, і психологічне переживання ним соціальної цінності, змісту об'єкта”. Згідно, Д.Крему, Р.С.Крачфільду і Е.Балачі: „Атитюди– це довгострокові стійкі системи позитивних і негативних оцінок, емоційних переживань і тенденцій діяти „ за ” або „п роти ” стосовно соціальних об'єктів ”.

Атитюди у вітчизняній соціальній психології позначаються терміном "фіксована соціальна установка".

На відміну від первинної, соціальна установка має:

- соціальний характер об'єктів, з якими пов'язане відношення й поведінка людини;

- усвідомленість цих відносин і поведінки;

- регулятивну роль.

Соціальні об'єкти розуміються в цьому випадку в самому широкому змісті: ними можуть бути інститути суспільства й держави, явища, події, норми, групи, особистості тощо [25].

Звичайна (первинна) установка, позбавлена соціальності, усвідомленості й відображує насамперед психофізіологічну готовність індивіда до певних дій.

Однак, установка й соціальна установка дуже часто тісно пов’язані компонентами однієї ситуації й однієї дії. Найпростіший випадок: спортсмен на старті забігу в змаганнях. Його соціальна установка – домогтися якогось результату, його звичайна установка – психофізіологічна готовність організму до зусиль. Неважко побачити, наскільки тісно взаємозалежні тут соціальна установка й проста установка

У літературі існує величезна кількість визначень соціальної установки, а також інших понять, які близькі до неї за своїм психологічним змістом.

До них можна віднести:

- категорію відносин у концепції В.Мясищева, яка розумілася ним як система зв'язків особистості з дійсністю;

- поняття особистісного смислу О.М.Леонтьєва, який виділяв насамперед особистісний характер сприйняття людиною об'єктів реального світу і його відношення до них;

- спрямованість особистості в роботах Л. І.Божович.

Всі ці поняття відбивають у тій або іншій мірі окремі властивості соціальної установки [4].

Як досить складне утворення, соціальна установка має свою структуру. В 1942 р. М.Сміт виокремив три компоненти структури соціальної установки: когнітивний, афективний (емоційний)та конативний (поведінковий),.

Когнітивний компонент містить у собі судження оцінного характеру, думки про об'єкти. На основі цих думок об'єктам приписуються якості корисності-шкідливості, бажаності-небажаності, прийнятності-неприйнятності.

Афективний компонент містить у собі почуття щодо соціального об'єкта: задоволення – невдоволення; симпатія – антипатія; любов – ненависть тощо. Деякі автори вважають емоційний компонент серцевиною атитюду й зв'язують із ним мотивуючу функцію соціальної установки.

Конативний компонент містить у собі тенденції готовності до поведінки щодо соціальних об'єктів й означає готовність до дії, яка не обов’язково співпадає з реальною поведінкою[22].

Цьому може бути декілька пояснень.

По-перше, існує ціла система соціальних установок, які взаємопов’язані, взаємозалежні й нерідко суперечливі. Суперечливість соціальної дійсності неминуче породжує протиріччя в системі соціальних установок і навіть боротьбу між ними.

Приклад: В 1934р. Річард Ла П'єр звернувся з письмовим запитом до 251 ресторану і готелів: „чи не погодитеся ви прийняти як гостей китайців?”. Відповіло 128 закладів. 92% з них відкинули пропозицію й тільки одна відповідь була позитивним. Але на той час Ла П'єр і „чарівна” пара китайських молодят уже протягом шести місяців мандрувала по всій країні, де всюди одержували привітний прийом, за винятком одного-єдиного випадку.

„ Парадокс Лап'єра ” породив тривалу дискусію й навіть поставив під сумнів взагалі корисність теорії соціальної установки. Насправді протиріччя мало місце не між атитюдами й поведінкою, а між самими соціальними установками менеджерів, що знайшло відбиття в їхніх діях. З одного боку, вони мали забобони стосовно китайців і не хотіли б їх приймати, а з іншого, у дію вступили їхні соціальні установки стосовно суспільної думки й власної репутації. Якби вони відмовили китайцям, що вже з'явилися в готелі, це могло мати якісь негативні для їхньої репутації наслідки, а відмова під яким-небудь приводом у письмовій формі ні до чого не зобов'язувала.

По-друге, існують фактори, що ускладнюють зв'язок установки й поведінки. Один соціальний психолог нарахував 40 різних факторів, які ускладнюють взаємозв'язок „установка – поведінка”. Підвищити можливість дії відповідно до установок можна, якщо усвідомити їх, проговорити. Для того щоб підсилити зв'язок між об'єктом і його оцінкою, необхідно нагадувати установки (наприклад, постійно говорити їм про їхню любов або ненависть до кого-небудь). Чим частіше повторюють про установку, тим більше міцною стає ланка між об'єктом і оцінкою. Також вірогідність відповідності поведінки установкам збільшується, якщо установки є результатом досвіду. За таких умов, вони, швидше за все, будуть закріплені й почнуть визначати вчинки [30].

 

1.2. Поняття «професійної установки»

Установка являє собою первинне стосовно діяльності явище, але системо-діяльнісний підхід відіграє важливу роль у визначення поняття «професійної установки». Термін «професійна установка» вперше вводиться біхевиористами, що досліджували різну моторну активність при здійсненні тих чи інших трудових операцій. У сучасній літературі поняття соціально-психологічних установок використовується в соціальній психології праці, інженерної психології. Соціальні установки маю такі характерні ознаки:

- Представляють позицію оціночної природи;

- Спрямовані на особистісно-значущі об'єкти і цінності;

- Сформовані в процесі соціалізації.

Опис соціальних установок можливе на основі даного суб'єктом у вербальних судженнях відносини прийняття-неприйняття, яке визначається як усвідомлене установче відношення або як глобальне відображення активації фіксованої установки в напрямку до об'єкта [27].

«Установки - це ефективний спосіб дати навколишнього світу оцінку». З точки зору Майерса при описі установок необхідно використовувати 3 наступних характеристики:

- Афект (почуття);

- Поведінка (намір);

- Пізнання (думки).

Установка - це зв'язок, створювана нами між об'єктом його оцінкою. Зв'язок установки з оцінкою відображає певну - ціннісно-орієнтаційну - наукову парадигму в дослідженні установок [2]. У даному контексті установки виступають насамперед як явища, представлені у свідомості суб'єкта, але необов'язково усвідомлювані в момент дослідження. Відповідно до проведених досліджень В.А. Ядова ціннісні орієнтації та соціальні установки є складовими диспозиційної структури особистості. Ввівши поняття «актуальної соціальної диспозиції особистості», В.А. Ядов заклав основи динамічного підходу до вивчення особистості, поставив питання про необхідність досліджувати особистість не відокремлено, а в умовах здійснення конкретної діяльності [10].

Саме дослідження соціально - психологічних установок в рамках конкретної професійної діяльності присвячені роботи Е.С. Чугуновой і її учнів. Досліджуючи особливості функціонування соціально - психологічних установок у професійній діяльності, вона доходить висновку про складні складових, компонентах соціально - психологічних установок [35]. У структурній діяльності стосовно до професійної діяльності Е.С. Чугунова виділяє 6 компонентів, що формують професійні установки:

1. Емоційний (сенсетивний) компонент, пов'язаний з відношенням особистості до професії, який виявляє ступінь задоволеності спеціальністю, що включає різноманітну гаму почуттів;

2. Комунікативний компонент, який полегшує або ускладнює розвиток системи ділових і міжособистісних зв'язків у процесі професійної взаємодії;

3. Когнітивний компонент, що являє відносно стійкі індивідуальні відмінності в особливостях пізнавальних процесів, що виявляється в індивідуально пізнавальних процесах в оціночних судженнях про раціональні типах роботи тощо;

4. Мотиваційний компонент, пов'язаний з усвідомленням стимулів трудової діяльності, співвідношенням зовнішніх і внутрішніх факторів регуляції поведінки в умовах професійної діяльності;

5. Поведінковий компонент демонструє ступінь пасивно - активного ставлення фахівця до професійних обов'язків, схильність особистості до реальних позитивних (або негативним) діям у своєму мікросоціумі;

6. Рефлексивний компонент виступає як перекладу одного виду активності в іншій, стимулює саморегуляцію особистості і означає прагнення до самопізнання, до осмислення й оцінки власних дій, вчинків. Крім того, в процесі функціонування соціально - психологічних установок рефлексивний компонент відображає як реальну ситуацію, так і уявлення про неї (наприклад, еталонні), а також прогнозує власну поведінку і поведінку інших людей.

Розроблені 6 компонентів соціально-психологічних установок мають методичне значення при розробці анкет і тестів для дослідження професійних установок [19].

Під соціально-психологічною установкою розуміється схильність, готовність до певного соціального реагування. Соціальні установки не тільки формуються в діяльності, але і впливають на характер її протікання.

Існують різні соціальні типи, групи людей, що володіють тими чи іншими соціально-психологічними установками, сприяють професійній успішності [17].

Термін «професійні установки» став останнім часом досить стійким в психологічній літературі (А.К. Маркова, І.А. Зимова, Е.А. Климов та ін.) Проте різні дослідники вкладають в його розуміння різний зміст: «прагнення оволодіти професією, отримати спеціальну підготовку і добитися в ній успіху, певного соціального статусу» (А.К. Марков); готовність суб'єкта до виконання обов'язків, норм, приписів до даної професійної ролі, що включає в себе як психологічну схильність (позитивне ставлення) до певної професійної діяльності, так і професійну умілість для виконання цієї діяльності (К.М. Левітан); «активний вибір завдань і моделювання відповідно до них власної поведінки» (К.М. Кондаков) [2].

На думку Є.В. Джавахішвілі професійна установка являє собою цілістну освіту, яка регулює і направляє психофізичні сили особистості для здійснення своєї професійної діяльності.

Професійна установка тісно пов'язана з «образом світу» професіонала. Встановлення не існують ізольовано і значить їх зміну зумовить виникнення інших психологічних проявів. Наприклад, не можна змінити установку таким чином, щоб це не призвело до емоційним змін, Що виражаються в переживаннях і які мають найчастіше негативну модальність.

Установки не можуть бути змінені, якщо не буде при цьому змінюватися весь професійний образ світу, система смислів, що лежать в його основі. Зміна образу світу є одночасно і зміна способу життя, особистісного способу буття людини в світі, який задає професія.

Професійні установки можна представити, як інтегральні психологічні утворення різного ступеня усвідомленості, що виконують системоутворюючу функцію, яка виявляється в утриманні цілісності психологічної системи, що включає в себе професійну діяльність, діючу «тут і зараз» особистість професіонала «у його продовженні в об'єктивну реальність, в єдності з тією частиною об'єктивного світу, яка має для нього значення, сенс, цінність» (В.Є. Клочко). Професійні установки проявляються в умовах реальної життєдіяльності, як психологічні новоутворення професійної діяльності [1].

Таким чином, професійна установка - елемент мотиваційної підсистеми особистості. Виділення специфічних професійних установок, що формуються в процесі здійснення професійної діяльності і закріплених у професійній свідомості, або виникають у суто професійних ситуаціях є важливою частиною роботи з особистістю. Під професійними установками розуміється соціально - психологічна схильність до сприйняття, оцінки та дії, яка визначає характер протікання професійної діяльності.

 


Дата добавления: 2015-07-15; просмотров: 1187 | Нарушение авторских прав


Читайте в этой же книге: Формування професійної готовності майбутніх агрономів | Методологічна база для дослідження соціально-психологічних установок професійної спрямованості | Інтерпретація результатів тесту | Роль соціально-психологічних установок у професійній підготовці майбутніх агрономів | Варіант 1 | Варіант 2 |
<== предыдущая страница | следующая страница ==>
Можно ли составлять акты об отсутствии сотрудника раз в неделю?| Взаємозв'язок професійного самовизначення та фахової установки студентів

mybiblioteka.su - 2015-2024 год. (0.01 сек.)