Студопедия
Случайная страница | ТОМ-1 | ТОМ-2 | ТОМ-3
АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

Дефекти тканин.

Читайте также:
  1. Показники якості та дефекти крупів i борошна

Характеристика асортименту поштучного виробництва

- хустки головні

Хусточки носові

Рушники

Серветки

Простирадла

Ковдри

Покривала

Накидки

Килими

Панно

Скатерка

 

34. Поліам. волок.: отрим., види, хім.склад, власт., гал. застос.

Промисловість України виробляє два види поліамідних волокон – капрон і анід. Отримання. Вихідними речовинами для отримання капронового волокна можуть бути продукти переробки камяного вугілля – фенол, бензол, циклогексан. Для вир-ва волокон анід викор-ть продукти переробки камяного вугілля, нафти або газу:фенол, бензол, циклогексан, фурфурол, ацетилен. За хім складом волокна бувають гомо-, гетеро- і сополімерними, без інгрідіє-нтів і з різними інгрідієнтами (стабілізаторами, барвниками, діоксдом титану), нестабілізованими і стабілізованими. Влас-ті поліамідних волокон залежать від складу полімеру, його структури і ос-тей форм-ня. Товщина моноволокон може бути різною, Але частіше знах-ся в межах 1,1-1,87 текс.Міцність на розрив досить висока. У мокрому стані міцність зниж-ся на 15%. Капрон і анід – волокна пластичні і не стійкі до нагрівання. Викор-ть поліамідні волокна і нитки для вир-ва панчішно-шкарпеткових виробів, верхнього і білизняного трикотажу, тнанин різного призн-ня, тюлі, гардинних полотен, галантерейних та ін виробів

 

Дефекти тканин.

За Гост 25506-82. полотна текстильні. Терміни та визначення дефектів наведемо визначення найбільш розповсюджених термінів дефектів. Дефект зовн. вигляду – це видима небажана зміна зовн. вигляду полотна чи виробу. Може з’явитисяна полотнах чи виробах при застос-ні низькоякісної пряжі або ниток, порушенні технології ткання, в’язання, обробки та ін технол. процесів. Загальний дефект – має однаковий зовн.вигляд незалежно від способу вир-ва текстил. полотна або виробу (тканого, нетканого або трикотажного). Специфічний дефект – х-ний тільки для полотен чи виробів якогось одного способу вир-ва. Наприклад, це близни й підплетини в ткацькому вир-ві, спущення петель і штопання в трикотаж. Вир-ві, розірвані петлі або відсутні строчки у вязально-прошивному нетканому вир-ві тощо. Місцевий дефект – розм-ся на обмеженій ділянці полотна чи виробу. Поширений дефект – розповсюджений по всій площі текстильного полотна (виробу) або на її більшій частині. Дефекти будови текстильних матер-в – х-ть ступінь відхил-ня окремих елементів будови тканого, нетканого або трикотажного полотна від встан-ня для цих полотен нормативів.Найб. розповсюд-ні дефекти: Відсутня нитка – місцевий дефект тканого, нетканого або трикотажного полотна у вигляді пропущеної однієї або кількох ниток. Двійник – місцевий дефект у вигл. двох або к-кох ниток, взятих разом і зароблених замість однієї. Відмінна нитка – місцевий дефект у вигл. окремої нитки, яка відрізн-ся від сусідніх ниток за зовн. виглядом (кольором, відтінком, блиском, білістю), звитістю та ін ознаками. Потовщення або потоншення – місцевий дефект у вигл. потовщення або потоншення нитки на обмеженій ділянці полотна. Вузол – місцевий дефект у вигл. звя’заних кінців ниток, який помітний з лицьової сторони полотна. Шишкуватість – поширений дефект, який х-ся наявністю на поверхні полотна коротких виступаючих потовщень пряжі чи комплексних ниток від накопичення окремих волокон чи елементарних ниток. Мушкуватість – поширений дефект, який х-ся наяв-тю на поверхні полотна невеликих міцно заплутаних комочків переплутаних волокон. Обірвана елементарна нитка –дефект у вигл. виступаючих на поверхні полотна кінців елементарних ниток. Різновідтінковість – поширений дефект у вигл. різного відтінку чи інтенсив-ті кольору по довжині або по ширині волокна. Специфічні дефекти: рідке місце, розсічення, смуги по основі і по утоку, забоїна, розрив утоку, підплетина, зміщення нитки, затікання фарби, плями тощо.

 

36. Поліефірні волокна.

Отримання. В наслідок переробки природного газу, нафти або кам’яного вугілля отр-ть n=ксилол, толуол і етилен – продукти, з яких синтезують проміжні сполуки: терефталеву кислоту і етиленгліколь. Крім цього, для синте5зу полімеру викор-сядиметиловий ефір терефталевої кислоти і етиленгліколь, або терефталеву кислоту і оксид етилену. Види. Най пошир. є назва поліестер (поліефір), також існують інші види лавсан, терилен, даркон тощо. Влас-ті. Моноволокна форм-ть діаметром 0,2-1,5 мм, а комплексні нитки частіше мають товщину 11-16 текс. Поліефірні волокна виключно стійкі до дії тепла та холоду. Саме тому вони є кращими серед усіх природних і хімічних волокон, крім фторволокна. Поліефірні волокна досить стійкі до дії світла і світло погод, під дією світла не змінюють свій колір, стійкі до дії мікроорганізмі, цвілі, не пошкод-ся міллю.Поліефірні волокна важко фарбуються, мають підвищену здатність до електризації, низьку гігроскопічність – 0,4-0,5% за стандартних умов. Застосовують поліефірні волокна у чистому вигляді і в сумішах з бавовняними, віскозними, лляними, шерстяними та іншими волокнами для вир-ва тканин, трикотажу, нетканих та ін матеріалів, а також широкого ас-ту виробів техн.. призн-ня (канати, рибоволецькі сітки і трали, фільтрувальні перегородки, струни для тенісних ракеток та ін.)

 

37. Ос-ті встан-ня сортності тканин різного волокн. складу.

Ос-тю встан-ня сортності тканин різного волокн. складу є те, що при їх сортуванні врах-ся не тільки дефекти зовн. вигляду, а й відхилення від деяких показників будови і влас-тей.Дефекти зовн. вигляду визнач-ть переглядом кожного куска тканини з лицьової сторони при нормальному штучному або природному освітленні на спец. Розбраковочному столі або розбракованій машині. Розмір дефекту визн-ть за найб. його протяжністю (довжиною). Крепові шовкові тканини, які мають з одного боку атласне переплетення, продивляються з крепової сторони. Дефекти ворсових ткани, які розміщені зі зворотної сторони і проявляються в процесі експлуатації швейних виробів, оцін-ся як потайні дефекти тканини. Дефекти зовн. вигляду, при їх оцін-ні прирівнюються до аналогічних дефектів. Визначають сорт тканини за обмежув-ною системою, що регламентує, які дефекти та в якій к-ті допускаються в тому чи іншому сорті.

 

38. Поліакрилнітрильні волокна.

Стр-ра волокон форм-ся на стадіях промивання і витягування. Для надання волокнам стійкості до сухого нагрівання і при кип’ятіння у воді проводять термообробку: сухі волокна недовго нагрівають під натягом. Шляхом тепло-механічної обробки волокнам надають необхідну звивитість (хвилястість після чого їх шпателюють.)Вигот-ть фабованими в масі (дрібно розмелений пігмент додають у розчин полімеру в розчиннику) або у джгуті. Ас-т. Майже 99% волокон випускають у вигляді джгута і коротких (шпательованих) волокон решту – у вигляді комплексних ниток звичайної або зміненої структури. За хім. складом волокна бувають гомо полімерними (однокомпонентними) і сополімерними (двох- і три компонент-ними), блискучими і матованими, нефарбованими і фарбованими в масі або поверхнево, безусадковимиі високоусадкованими, прямими і хвилястими. Влас-ті волокон залежать від хім.. складу волокотвірного полімеру, ступеня витягування та способу термічної обробки волокон. Товщина волокон може бути різною і ≈28-29 текс. Відносне розривне навантаження комплексних ниток 35-40 сН/текс. Подовження волокон залежить від ступеня витягування і знах-ся в межах 16-35%.за показниками стійкості до дії світла і світло погоди поліакрилнітрильні волокна перевершують усі відомі волокна, крім фтор містких. Недоліки: підвищена крихкість і недостатня стійкість до витирання, висока здатність до електризації, утворення пілінгу та забруднення, поверхня важко фарбується.Викор-ть волокна самостійно і в сумішах з іншими волокнами, зокрема з вовною, для вир-ва трикотажних виробів, тканин різного призначення, килимів, тюле-гардинних виробів, фільтрувальних прокладок тощо.

 

39. Клас-ція швейн. товарів.

Швейні вироби:одяг;предмети що не належать до одягу.

Класифікація одягу:

1.За загальним призначенням:

Побутова одяг. Одяг для носіння в різних побутових і суспільних умовах.

Спортивний одяг. Призначена для створення максимальних зручностей для виконання фізичних вправ.

Виробнича одяг. Захищає людину від несприятливих виробничих факторів і забруднення.

Формений одяг. Це одяг вказує на приналежність того чи іншого відомства. Одяг військовослужбовців, працівників спеціальних відомств і учнів, для яких встановлено форму.

2.За цільовим призначенням:повсякденна(повинна бути зручною, зносостійкої, виконана в діловому, класичному або в спортивному стилі з помірною кількістю прикрас і оздоблень.),святкова(розробляється різноманітністю форм, стилів),домашня.

Особливості одягу.

За модельно конструктивною ознакою: костюмно-платтяні,білизняні(фуфайки,сорочки нічні,спідниці нижні,костюми купальні,піжами),панчішно шкарпеткові(панчохи,шкарпетки,послідники,гетри),хустково-шарфові,головні убори(шапки,берети).

За умовами експлуатації: верхні,білизняні,корсетні.

З а сезоном: літня, зимова, демісезонний і всесезонна

За статевовіковою ознакою: на вироби для дітей і дорослих, хлопчиків і дівчаток молодшого до шкільного, молодшого шкільного, старшого шкільного та підліткового, одяг для дорослих на жіночу та чоловічу.

За характером опорної поверхні: плечові,поясні,панчішно-шкарпеткові,рукавичні,головні убори.

40. Полівінілхлоридні і поліефінові волокна.

Вихідними сполуками для отримання ПВХ волокон є продукти переробки нафти, вугілля, вапна і хлору – етилен, ацетилен і хлористий водень.різними методами хімічного синтезу з цих та іню вихідних сполук отримують проміжний продукт – вінілхлорид. Ас-т волокон. Полівінілхлоридові волокна виробляють у вигляді моноволокон, комплексних ниток і шпательованими, блискучими і матованими, нефарбованими і фарбованими в масі; короткі волокна – прямими і хвилястими. Влас-ті. Залежно від призначення волокна формують різної товщини також вони дуже міцні (міцність на розрив 10-18 сН/текс).модуль пружності найнижчий порівняно з іншими хімічними волокнами. Усі ПВХ волокна мають високу стійкість проти витирання.волокна не стійкі до дії тепла. При температурі≈1000Свони розм’якшуються, з підвищ.температури – зморщується, в полум’ї не спалахують, а згорають без плавлення, тому що температура їх плавлення вища за температуру розпаду. Викор-ня. Переважають технічні галузі – вир-во тканин для фільтрувальних прокладок, електро-, тепло-, і звукоізоляційних матеріалів, спецодягу тощо. Поряд із цим волокна цієї підгрупи широко викор-ть в трикотажній пром-ті для вир-ва полотен для лікувальної білизни, для отримання трикотажної замші, тканин для верху взуття, килимових виробів тощо.

 

41. Властивості (антропометричні, утилітарні, естетичні, надійності) швейних виробів (ШВ)

Виробництво → Обіг→ Споживання

↓↓ ↓

Продукція Товар Предмет вжитку

↓↓ ↓

Натурал. →

вл-ті Товарні вл-ті → Ужиткові вл-ті

Якість ШВ визначається рівнем задоволення різних потреб людини, які вони повинні задовольнити залежно від їх призначення. Це матеріальні та нематер. потреби. Сутність матер. потреб, які повинні задовольнити ШВ полягає у створенні умов для нормальної життєдіяльності організму, які пов'язані з основною функц. ШВ. А для задоволення цих потреб, ШВ повинні мати певні властивості. Утилітарними вл-тями ШВ назив. ті, які задовольняють саме матер. потреби людини. А нематер. потреби задовольняються естет. Вл-тями.Вл-ті ШВ насамперед залежать від їх призначення, умов експлуатації та ін. факторів. Антропометричними є вл-ті, які задовольняють відповідність ШВ (їх конструкція) розмірам і формі тіла людини (баланс, посадка виробу), зручність конструкції виробу як в статистиці, та і в динаміці, відповідність конструкції виробу психофізіологічним особливостям людини у системі „людина-виріб-середовище”. Вироби повинні забезпечити приємні умови для дихання, кровообігу, виконання різних рухів, запобігання втомлюваності. До антропометричних вл-тей відносяться також гігієнічні вл-ті, які повинні створити потрібний мікроклімат підодягового простору та захищати людину від дії зовн. факторів. Естетичні властивост (ті, що задовольняютьпред'явлені до виробів вимоги краси та художньої виразності) і представлені такими показниками: відповідність виробів стилю та моді (новизна моделі та конструкції, силует, покрой, кольорове рішення моделі, фактура матеріалів тощо), рівнем вдосконалення композиції (співвідношення частин виробу з цілим виробом, організація внутрішньої структури, цільність композиції виробу, чіткість елементів виробу, взаємозв'язок об'ємно-просторової форми і конструкції виробу з вл-тями виробу) та товарним виглядом виробу (зовнішній вигляд, внутрішня відділка, виразність фірмових знаків). Надійність х-ють такими показниками:формостійкість, стійкість матеріалів і з'єднань до розривних навантажень і зносостійкістю матеріалів і елементів конструкції. Кожен з цих показників може також характеризуватись одиничними показниками, так., наприклад, формостійкість х-ють стійкістю, жорсткістю, усадкою до тепло-вологих обробок, стійкістю конструкції виробу тощо. Надійність х-ють такими вл-тями: довговічність (вл-ть зберігати роботопридатність до певного стану. Довговічність визначаєтьс фізичним та моральним зносом виробу)), збереженість (здатність виробу зберегти спож. вл-ті після зберігання та транспортування) та ремонтопридатність (залежить від конструкції та методів обробки виробу. Від цього пок-ка залежить термін служби виробів).

 

42. Методи розпізнавання текстильних волокон

М-и розпізнавання текстильних волокон базується на їх вл-тях, що є специфічним для кожного виду чи різновиду волокон, які залежать від їх хім. складу, мікро- і макроструктури, особливостей формування в природних чи заводських умовах, від способу їх обробки. Ці м-и поділ. на органолептичні та лабороторні. За органолептичними оцінюють зовнішній вигляд і деякі властивості волокон з допомогою органів відчуття. Наприклад, за допомогою запаху споленого волокна. Зорово оцінюють заг. вигляд волокна, особливсоті його морфологічної будови за допомогою мікроскопа, довжину і колір, як волокно реагує на вогонь, характер продуктів згораннґ, їх колір тощо. Під час спалювання встанвлюють запах продуктів спалювання, швидкість та характер горіння (плавиться, скрачується, горить), поведінку волокон після їх видалення з полум'я, вигляд залишку після спалювання(його форма, колір, твердість).

На дотик визначають гриф (відчутя. Яке справляє волокно на дотик), м'якість, ковзскість, шереховатість тощо. Лабораторні м-и базуються на хім. вл-тях волокнотвірних речовин, визначенні пок-ків і кількісних характеристик деяких вл-тей, зовн. вигляду і внутр. структури волокон. Ці м-и діляться на 3 великі групи: хімічні (реакція волокон на кислоти: азотну, мурашину, оцтову, на фенол, ацетон, на луги), фіз-хім, та фізичні м-и.

 

43. Класифікація матеріалів для одягу за призначенням

До факторів, які безпосередньо формують властивості та якість відносяться також матеріали, а саме їх якість, які використовуються для пошиття одягу.Матеріали, які використовують для одягу за призначенням поділять на 6 груп:основні, прокладкові,теплозахисні,матеріали для скріплення деталей одягу (нитки, клеї)фурнітура (кнопки, крючки, пряжки, петлі, застежки, гудзики тощо).оздоблювальні матеріали (тесьма, стрічки, шнури, кружева, емблеми тощо). Основні. Ті матеріали, з яких виготовляють всі деталі верху і підкладки одягу: тканини, трикотажні полотна, неткані, плівкові, комплексні (дубльовані) матеріали, шкіра та хутро(натуральні і штучні). До кожного з цих матеріалів пред'явлені певні вимоги до якості, наприклад, прокладкові повинні мати високу стійкість до стирання, високі показники гігроскопічності, паро- та повітропроникності. Комплексні матеріали використовують для виготовлення верхнього одягу (пальто, куртки, плащі тощо), які отримують поєднанням 2-х чи 3-х матеріалів різними варіантами: основний матеріал+підкладковий матеріал, осн. мат.+поролон, осн. мат.+поролон+підкладковий матеріал. Їх поєднують такими методами: клеєвий, вогневий чи прошивний. Прокладкові матеріали. Використовують для верхнього одягу для придання і збереження об'ємної форми, захисту від розтягнень окремих частин виробу. Наприклад, в комірах між основним та підкладковим матеріалами використовують каркасні (спеціальні) прокладки, які забезпечують формостійкість деталя. Ці матеріали бувають лляні, напіввовняні, бавовняні, неткані полотна (клеєні: флізелін, прокламілін), тесьму тощо. Для підвищення жорсткості, пружності та зниження усадки також використовують волосяні тканини(кінський волос, капронова мононить), в основі яких бавовна. Теплозахистні матеріали. Використовують для зимового одягу, головних уборів. Цевата, ватин. Поролон, клеєві неткані об'ємні полотна, хутро. Матеріали для скріплення деталей одягу (нитки, клеї). Нитки в основному бувають бавовняними, з наткрального шовку, з хім. волокон. Інколи викор. клеї в основі синтетичних полімерів.

 

44. Поняття про пряжу і нитки. Способи отримання пряжі

Нитки – гнучкі протяжні і міцні тіла необмеженої довжини з малими поперечними розмірами щодо довжини, які використовують для виготовлення текстильних виробів та складаються з коротких та безмежно довгих волокон. До категорії ниток відносять і їх особливий різновид – пряжу – це нитки. Отримані в процесі прядіння з виключно коротких натуральних і хімічних волокон, з'єднаних через скручування або склеювання. Пряжу отримують в процесі прядіння з коротких природних чи штапельованих хім волокон. З'єднання волокон при прядінні відбувається внаслідок їх скручування і наявності сил зчеплення, які при цьому виникають. Склеюванням можна отримати ряжу, з спеціально підготовлених для цього волокон. Прядіння склад з 3-х етапів: 1 – підготовка волокон до прядіння (сукупність процесів, у результаті яких отримують стрічку – напівпродукт, приблизно круглого перерізу), 2- попереднє прядіння, або отримання рівниці зі стрічки, 3 – власне прядіння – отримання пряжі з рівниці. Спочатку волокна розпушують( також іде очищення ) на тіпальних машинах, потім їх змішують (різних сортів та видів), розчісують на кардних чи гребінних пристроях (для забезпечення розміщення волокон уздовж стрічки, рівниці і готової пряжі для максимального використання їх міцності та очищення) та отримують ватку, з якої формують стрічки, а зі стрічок – рівниці.Змішану пряжу також отримують з'єднанням стрічок з різних волокон. Однорідну пряжу отримують такими способами:Гребінний – найтонша пряжа, отримана з довгих тонких і добре паралелізованих волокон Кардна – проміжне місце між гребінною і апаратною. Апаратна - з більш коротких волокон низьких сортів або відходів, тому вона пухната і менш міцна. Бавовняну пряжу виробляють гребінним, кардним і апаратними способами, лляну – з чесаного льону (кужіль) отримують пряжу гребінним, з коротких волокон (пачос) - кардним способом. Використовують мокре (рівницю перед витягуванням змочують для для зменшення жорсткості волокон і кращого їх зсучування, для отримання більш тонкої і міцної пряжі) або сухе прядіння. Інколи викор і апаратне прядіння. Для шовкової пряжі викор гребінний, кардний та апратний способи, для вовняної – гребінний чи камвольний(буває тонкогребінний чи грубогребінний способи) і апаратний (суконний), хім волокна преробляють на пряжу переважно гребінної чи кардною системами. Змішану пряжуотримують такими спосабами:Однониткова – скручування або сукання елементарних волокон, Трощена – пряжа склад з декількох подовжених складених ниток, не скручених між собою, Кручена – скручення 2-х чи більше поодиноких ниток. Поділяють таку пряжу на фасовану (на поверхні є вузлики, петлі, потовщення) і армовану (сердечник оповитий за довжиною волокнами чи нитками).

 

45. Розмірна типологія постатей населення України для промислового виробництва одягу

Внаслідок масового обмірювання постатей чи фігур населення створюються типологічні шкали, що підпорядковується закону нормального розподілу. Типологічна крива дозволяє організувати масове виробництво різних швейних виробів. Розмірна типологія – раціональна типологія типових фігур, які достатньо чітко відображають форми тіла людини, які пиртаманні даному населенню. Для виготовлення одягу використовують розмірну х-ку тіла людини, що включає до 60-70 різних розмірних признаків. Це обхвати, продольні та поперечні виміри. Обхвати – периметри тулубу, шиї,голови і кінцівок на різних участках, які визначають ширину виробу на відповідних участках. Породольні виміри – визначають довжину тіла та окремих його частин. Поперечні виміри – х-ють ширину окремих участків, наприклад, ширину грудей, плеч... є ще ромірні признаки, які визначають не за поверхнею тіла – осанка, тип будови тіла.Основні параматри, які х-ють типові фігури: зріст, розмір, повнота. Зріст – довжина (висота) тіла людини без взуття від верхньої точки голови до підлоги в см.Стандартами передбачено таку кл-ю типових фігур за зростом:Чоловіки 158-164-......-188см (проміжок – 6см),Жінки 146-152......-176 смХлопчики 86-92-........-188смДівчата 86-92-........-116смОсновні розмірні признаки – обхват грудей та зріст – орієнтовані в різних площинах і найбільш повно х-ють форму тіла людини. Коефіцієнт кореляції між цими признаками невеликий: 0,144 – для жінок, 0,300 – для чоловіків. Розмір – визначають обхватом грудей у см. (3-й вимір)Типові розміри фігур:Чоловіки 84-88-......-128см (проміжок – 4см),Жінки 84-88......-136 смХлопчики 46-52-........-108смДівчата 44-48-........-108см Повнота – х-є тип тіла за віковими змінами фігури. Показники повноти для чоловіків: обхват талії, а для жінок: обхват стегон з урахуванням опуклостей живота.Чоловіки 70-74-......-130см (проміжок – 4см),Жінки 88-92......-144 смВсе доросле населення умовно поділяють на 3 вікові групи: молодшу (20-29 років), середню(30-44р) та старшу(45 і більше), що обумовлено біологічними факторами. Інтервал байдужості – проміжок, в якому різниця між розмірами не відчувається споживачем: за зростом – 6 см, за обхватом грудей та стегон – 4 см. Існує 172 чоловічих та 137 жіночих типових фігур, що охоплюють 83,3% чол. населення та 64,4% жіночого. Розробка розмірної типології дітей набагато складніше, оскільки існує нерівномірність зросту дітей, що виражається не тільки в вікових змінах, але й в значних коливаннях розмірів тіла дітей одного віку.

 

46. Асортимент та властивості ниток звичайної структури:

пряжа бавовняна, пряжа лляна, пряжа вовняна, пряжа натурального шовку. мононитки, комплексні нитки. Пряжа бавовняна – найпоширеніший вид пряжі. Поділ на різновиди. За складом волокон буває чистобавовняною (бавовняною), з тонковолокнистого бавовника, з середньоволокнистого бавовника тощо. Неоднорідна бавовняна пряжа буває змішаною (2-х, 3-х і більше компонентною) і неоднорідною скрученою. За способом виробницта: гребінна, кардна і апаратна, а за особливостями зсукування: з кільцевих, пневмомеханічних роторних і аеродинамічних машин. За конструкцією – однозвита (в один кінець) і звитою у 2 і більше кінців товщиною 4-1000 текс. Пряжа буває суровою, вибіленою, фарбованою. За призначенням: для ткацького (основи і піткання), трикотажного, текстильно-галантерейного та ін. вир-тв, для отриманняґ швейних ниток, у технічних цілях тощо. Пряжа лляна буває чистолляною(100%, чи може містити до 8% хім волокон)і напівлляною (лляних волокон не менше 30%). За способом отримання:лляна (з льону чісаного) і пачосову (з пачосів) відповідно мокрого чи сухого прядіння. За обробкою:сурова, варена, вібілена, фарбована. За рівнем доброякісності (категорії): екстра лляна, спеціальна лляна, висока лляна, підвищена лляна ізвичайна лляна, а пряжа з пачосів – спеціальна пачосова, висока пачосова, середня пачосова, підвищена пачосова і звичайна пачосова. Викор в основному у ткацькому вир-тві для одягових, білизняних, наметових тканин, на килимових фабриках, на крутильних підприємствах для отримання ниток, шнурів та ін. виробів технічного призначення. Пряжа вовняна буває чистовоняною (може містити 10% ін. волокон) і напіввон. (склад. З 2-х і більше видів волокон. Вміст волокон не менше 20%). За системою прядіння: Гребінна (камвольна) і апаратна (суконна), однозвитою (в один кінець), складеною і звитою (у 2 і більше кінців). За обробкою: сурова, вибілена, фарбована в волокні, фарбована після прядіння, меланжева (з різнокольорових волокон) і муліне (скручену з різнокольорових кінців пряжі), друковану.

Використовують в ткацькому, трикотажному, килимовому вир-твах. При виробленні нетканих текстильно-галантерейних вир. тощо. Пряжа натурального шовку – цінна сировина для ткацького і текстильно-галантрейного виробництва. Її отримують з коротких волокон, скручуючи, як правило, в кілька кінців. Тусор – найпоширеніший вид, що склад з волокон диких шовкопрядів, відходів кокономотання і використовується для виробництва високоякісних тканин типу чесуча Шовк-сирець – нитки натурального шовку, що склад з 2-4 шовковин і ледь скручені. Шовк-піткання - нитки натурального шовку, складені з 2-8 шовковин і скручені до 120ск/м. Шовк-основа – вторинні нитки натурального шовку. Кілька шовковин складають скручують вправо чи вліво до 600 ск/м, ще раз складають у два кінці і скручують у протилежному напрямі до 550 ск/м. Муслін наткрального шовку – тонкі нитки, що склад з двохшовковин і скручені до 1500 ск/м. Нитки:Мононитки – елементарні волокна різного поперечногопереізу, що призначені для безпосереднього вигот-ня текстильних виробів. Леска- грубі мононитки, що мають круглий поперечний переріз. Комплексні нитки склад з 2-х і більше елементарних волокон, що з'єднані скручуванням або склеюванням.До ниток звичайної структури відносяться скляні, металеві та металізовані, гумові, високоеластичні пінополіуретанові мононитки.

 

47. Види виробництва швейних виробів

На швейних фабриках і ін. закладах швейного виробництва пошивають за різними системами: одиничний пошив, серійний,масовий. Одиничний – за індивідуальним замовленням і реалізують в ательє. Х-ється меншою продуктивністю, підвищеними розходами матеріалу і є дорогим. Серійне виробництво – розробляються нові вироби, запускають в серію. Виробляють не більше як 300-500 виробів, інколи і менше. Забезпечує підвищену працю, економію матеріалів, підвищену конкурентоспроможність. Масове (тиражене) – х-ється тим, що пошивають вироби, які розраховуються на масового споживача. Необхідно провести масовий вимір постатей населення, внаслідок чого створюють типологічні шкали, що підпорядковується закону нормального розподілу.

При масовому виро-ві швейні вироби виготовляють за затвердженими зразками –моделями,які розробляються в установленому порядку.

Цей проце наз. моделювання.

1-й етам розроблення проекту(ескізу)

2-й етап –виготовлення проекту(виготовлення моделі.)

Модель це - виріб (іноді з легкооброблюваного матеріалу), з якого знімається форма для відтворення в іншому матеріалі; різновиди таких моделей - лекала, шаблони.

Конструювання- це процес розробки конструкції майбутнього виробу.

Пошив одягу- технологічний процес виготовлення швейних виробів з різних тканин.

Технологічний процес виготовлення швейних виробів складається з операцій:заготовка,оброблення деталей і підготування їх до зєднання(монтажу);зєднання деталей виробу;волого теплове оброблення;заключне оброблення і маркування.

Зєднання деталей одягу-ниткові способи з'єднання. Використовуючи ці способи, з'єднують два або кілька шарів матеріалу скріпними стібками, що складаються з однієї, двох і більше ниток; клейові способи з'єднання; зварні способи з'єднання; заклепувальні з'єднання.

 

 

48. Асортимент та властивості ниток зміненої структури досить широкий.

Це нитки, що мають різні зовнішні ефекти, підвищену об'ємність, еластичність, зміцнену структуру тощо. Їх отримують різними методами і класифікують за такими ознаками: за складом волокон (однорідні і неоднорідні), за обробкою (сурові, вибілені, блискучі, матові, зі спец обробками, фарбовані в один колір у масі і волокні, меланжеві, муліновані, набивні), за еластичністю (нерозтяжні – заг подовження 15%, мало-(15-30%), середньо-(30-100%) і високоеластичні(більше 100%), за призначенням (для ткацького, трикотажного, килимового вир-тва, отримання нетканих матеріалів, галантерейних виробів тощо). Асортимент за структурою:Креп – з високим ступенем скручення з 2-5 ниток шовку-сирцю, що скручені до 2500-3200 ск/м або з комплексних ниток різного волокнистого складу та мають дрібнозернисту поверхню. Мооскреп – скручені у два кінці нитки натурального шовку чи з хім волокон. Викор. одну нитку крепову. А другу звичайну(100-200% ск/м). Скручують у напрямі крепового до 500-600 ск/м і запарюють для стабілізації стуктури. Креп-граніт і однулє – подібні до ооскрепу, тільки скручують у напрямі, протилежному крпеу, тому після запарювання має кращу еластичність і меншу жорсткість, ніж мооскреп.Поодинока пряжа із зовн. ефектами: пряжа з фліром, з непсом, з відрізками коротких ниток, з стрічковими ефектами, пересліжиста пряжа, пряжа з різноусадкових волокон, пряжа мушковата (є кулькоподібні вкраплення волокон іншого кольору, ніж колір волокон головного стриженя) Однозвиті (у 2 кінці) і багатозвиті (у 3 і більше кінців: стрижньова, нагінна та закріпна) з зовн. ефектами: епонж, вузликова, петельна пряжа або букле, пряжа з сукрутинами хвиляста пряжа, пружиноподібна, синель (має ворсинчасту поверхню), нитки з комбінованими ефектами тощо. Найбільш поширені нитки з комбінованими ефектами підвищеної розтяжності: мерон, мелан, гофрон, рілон.

До ниток високої розтяжності відносять елстик – отримують з поліамідних комплексних ниток різної товщини. Викор. для панчішно-шкарпеткових виробів. Мерон (з комплексних ниток капрону) і мелан (з лавсану) ззовні мало відрізняються від еластику. Поверхня теж покрита переплутаними спіральними витками, але порівняно з еластиком мають меншу розтяжність (бо перемотування ниток проводять під певним натягом і проводять повторну термообробку, що знижує розтяжність на 7-30%) і тому широко використовуються для верхніх спортвиних і білизняних трикотажних виробів та для тканин. Гофрон і рілон (з капрону) - високооб'ємні звиті з різним ступенем розтяжності. До ниток звичайної розтяжності відносять аерон, що має комбіновані тексткровані нитки, одержувані з'єднанням різних текстурованих ниток отримані зі звичайним аеродинамічним методом текстурування. Викор. для верхніх трикотажних виробів та платяно-костюмних тканин.

 

49.проектування і пошив шв в-ів.

Одяг вигот внаслідок декількох етапів: проектування(моделювання, конструювання),розкрій,пошив.В останній час проект одягу здійсн з викор комп’ютерної техніки: це підвищує продуктивність праці, знижує затрати, собівартість, к-ть працюючих. Моделювання – процес створення нової моделі одягу. Займ модельєри або дизайнери. Спеціалісти-модельєри працюють в будинках моделей, експериментальних бюро, лабораторіях в структурі підп-ва. Модель являє собою системний задум художника-модельєра. Нова модель розробл в вигляді проекту. Модельєр корист інструкціями:силует, форма.Силуети:прилягаючі, напівприлягаючі,прямі або вільні. Форма-важл констр.елемент одягу; форм.внасл зєднання окремих деталей виробу. Тектоніка – галузь знань повяз з форм констр виробу. Після проекту склад техн опис – технол документ, в якому опис худ-технол оформл зразка моделі, ос-ті виг-ня, перебіг деталей,к-ть матеріалів осн і допоміжних. Після складання моделі худ рада затверджують модель. Затв модель є зразком еталоном виробу. Пошиття включ:приймання матеріалів; відп техн опису склад конфекційна карта; відбір матеріалів для верху і настилання на спец столи; на верх шар розміщ лекала (форму) деталей (металеві чи пружні);здійсн розкрій матеріалу, проект деталей виробу, підбір матеріалів комплекту; поступає у швейний цех; пошиття. Шви: з’єднувальні (зєдн 2 і більше деталей в одну: змивні, строчні,накладні зі зрізом, білизняні) крайові (обкатувальні зі зрізом, обшивні, у підгин), оздоблювальні рельєфні, з кантом, у підгин).після зєдн деталей проводять волого-теплове оброблення виробів. Вироби з вовни піддають розпрасовуванню і спресовуванню.наст стадія оброблень-кінцеві: виг-ня петель, підгот петель, пришив ґудзиків,застібок. Чищення виробів, допрасовування, маркування і пакування.

50. Хар-ка підготовчих операцій пряжі і ниток до ткацтва.

Тканина – полотно, що отрим внасл ткання – відповідного переплетення поздовжніх і попер ниток. Процес ткання назив ткацтвом, поздовжні нитки – основою, поперечні – спітканням (утоком). Виробл тканини на ткацьких верстатах. Текст пряжа і нитки надходять у ткац вир-во в котушках, мотках, у циліндричних і конічних бобінах. Підготовчі прцеси:1.підготовка основи,2 підготовка спіткання. 1. для того щоб сформ систему ниток основи у вигл навою і забезп їх здатність до ткання, нитки основи перемотують (на мотальних машинах, для отрим паковок однак форми і довжини ниток, вилучення дефектів та усун розривів), снують (процес одночасного перемотування певної к-ті ниток(200-600) з малих котушок на снувальний валих), шліхтують (з метою підв міцності та зменш ворсист нитки основи проклеюють спец багатокомпонентним апретом або шліхтою), і прив’язують або присукують на ткацькому верстаті до ниток, що залишились на верстаті від тканини, яку перед цим ткали. 2.на стадії підготовки нитки спіткання перемотують для вилучення можливих дефектів та отримання починків у вигляді цівок потрібної форми. Зволоження проводять шляхом запарювання ниток або їх витримки в спец приміщ з підв вологістю повітря. Внаслідок таких операцій спіткання стає більш еластичним, мяким, виклюя можлив утв сук рутин.

 


Дата добавления: 2015-10-30; просмотров: 936 | Нарушение авторских прав


<== предыдущая страница | следующая страница ==>
Шашлычки с овощами| поняття про ткацьке переплетення.

mybiblioteka.su - 2015-2024 год. (0.018 сек.)