Студопедия
Случайная страница | ТОМ-1 | ТОМ-2 | ТОМ-3
АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

Словотвірні норми та кулітура професійного мовлення.Комунікативіни ознаки культури мовлення.

Читайте также:
  1. Але турпослуга має властиві тільки їй специфічні ознаки.
  2. Братства та їх роль у протидії асиміляційним процесам української культури в ХVI – першій половині ХVII ст.
  3. Види, типи і форми професійного спілкування
  4. Выбор нормированных значений КЕО.
  5. ГЕОГРАФІЧНІ ЧИННИКИ ЯК ПІДСТАВА ФОРМУВАННЯ УКРАЇНСЬКОЇ КУЛЬТУРИ
  6. Гигиеническое регламентирование и прогнозирование. Основные принципы нормирования.
  7. Глава V. Нормирование в области охраны окружающей среды

Поняття літературної мови.Найголовніши ознаки та форми літературної мови.Поняття мовної норми.Типи мовних норм.

Літературна мова – це оброблена, унормована форма загальнонародної мови, як в писемному так і в усному різновидах обслуговує культурне життя народу, всі сфери його суспільної діяльності.

За функціональним призначенням це мова державного законодавства, засіб спілкування людей у виробничо-матеріальній і культурній сферах, мова освіти, науки, мистецтва, засобів масової інформації.
(Приведіть приклади використання літературної мови.)
Літературна мова реалізується в усній і писемній формах.
Писемна форма літературної мови функціонує в галузі державної, політичної, господарської, наукової і культурної діяльності.
Усна форма літературної мови обслуговує безпосереднє спілкування людей, побутові й виробничі потреби суспільства.


Основоположником сучасної української літературної мови по праву вважають Тараса Григоровича Шевченка. Саме він уперше „своєю творчістю підніс її на високий рівень суспільно-мовної і словесно-художньої культури, заклав основи для розвитку в ній наукового, публіцистичного та інших стилів літературної мови...” Традиції Т. Шевченка у розвитку української літератрної мови провадили далі у своїй творчості І.Франко, Леся Українка, Панас Мирний, М.Коцюбинський та інші писменники.

 

Норма літературної мови – це сукупність загальноприйнятих реалізацій мовної системи, закріплених в процесі суспільної комунікації.
Розрізняють орфоепічні, графічні, лексичні, граматичні, стилістичні, орфографічні та пунктуаційні норми, опанування якими сприяє підвищенню культурної мови.
Ці правили оберігають літературну мову від проникнення в неї суржику, сленгу, діалективізму і всього того, що може розхитати, спотворити її структуру.

 

Словотвірні норми та кулітура професійного мовлення.Комунікативіни ознаки культури мовлення.

Словотвірні норми-тип мовних норм,який регулює вибір морфем й їх розтошуфання і сполучення у складі слова.

Культура професійного мовлення:

-мовна правельність(знання мовних норм)

-мовна майстерність(багатство словникового запасу)

-мовна свідомість(прагнення до вдасконалення)

Культура мовлення — це й культура мислення та культура суспільних (соціальних) і духовних стосунків людини.

Основними Комунікативними ознаками культури мовлення є: правильність, точність, логічність,чистота, виразність.

Правильність – дотримання літературних норм які сприймаються мовцями як ідеал основную комунною якістю.

Точність-відповідність мовленевих засобів ситуації.

Умови точності:

-знання предмета мовлення

-знання мови

-Уміння узгодити перше з другим

-правильне слововживання

-розмежування значень багатозначного слова

 

Логічність-мовлення яке забезпечує змістові зв.язки між словами і реченням в тексті.(пов.язана с точністю)

Умови логічності:

-несуперечлевість поєднання слів

-правильний порядок слів

-правильний зв.язок окремих висловлювань

-позначення переходів від одної думки до іншої

-чистота

-Відсутність нелітературних елементів(діалектизмів,слів-паразитів,

просторічних слів,варваризмів,жаргонизмів,будь яких лайливих та вульгарних слів)

 

Виразність-це особливе мовлення яке підтримуєть увагу та інтерес у читачів-слухачів.

Забезпечуєть:

-самостійність мислення мовця

-небайдужисть-інтерес автора да написаного та сказаного а також до адресата

-Знання мови та її виражальних засобів.

-знання особливостей функціональних стилей

-Систиматичне тринування мовних навичок

-наявність у мові виражальних засобів


Дата добавления: 2015-07-08; просмотров: 820 | Нарушение авторских прав


Читайте в этой же книге: Классификация Дункана | КЛАССИФИКАЦИЯ БАЗУ | Терміни і професіаналізми в ділових паперах. | Графічні скорочення в діловодстві | АБРЕВІАТУРИ В ДІЛОВОМУ МОВЛЕННІ | Документ як основний носій офіційно-ділового стилю.Види документів. | Вимоги до тексту документа,Оформлювання сторінки | Спілкування і комунікація | Мовне законодавство та мовна політика в Україні | Мова і культура мовлення в житті професіонального комунікатора |
<== предыдущая страница | следующая страница ==>
Fujitsu-VPP5000| Лексічні норми ділової мови.Синоніми,антоніми,омоніми,пароніми в діловому мовленні.

mybiblioteka.su - 2015-2024 год. (0.006 сек.)